Подружжя Ковальчуків поверталося з гостини. Пора була пізня, та й погода не тішила: падав дощ, вітер рвав з рук парасолю. Та Іван наполіг, щоб пройшлися пішки, мовляв, хміль з голови швидше вийде, та й сон буде міцнішим. Неподалік свого будинку побачили зіщулену жіночу постать в благенькому пальто. Зпід хустини вибилося мокре сиве пасмо. Побачивши їх, хотіла завернути за ріг, та було вже пізно. Та це ж Софія Михайлівна, впізнала дружина. Привіталися. «Софіє Миїхайлівно, ви ж геть змокли. Де ж у таку погоду без парасолі виходити», – сказала Ганна.
«Та вона в мене зламалася, – ніяковіючи, відповіла жінка. – До повного щастя, ще й ключ від квартири забула. Чекаю ось сина, щоб відкрив».
«Може до нас зайдете, чаю вип’єте, зігрієтесь», – запропонувала Ганна. «Та ні, дякую, син вже скоро прийде», – ховаючи очі, відмовилась жінка.
Розпрощались. «Аякже, скоро він прийде, – зітхнула Ганна, – нещасна старенька, не дай Бог нікому такого».
Іван заснув швидко, а до Ганни сон не йшов. Перед очима стояла згорьована сусідка. Вже не вперше зустрічає її в такий пізній час надворі. П’ять років тому помер її чоловік, залишилась сама, син жив окремо. Пив чорно. З дружиною розійшовся і після смерті батька переселився до матері. З того часу й почала вона блукати вечорами. Часто прикривала синці на обличчі, а якось місяць в лікарні пролежала з поломаними ребрами. Та нікому не жалілась. Мовчки несла свій хрест. Якось в поліклініці Ганна випадково почула, що її сусідка хвора на рак. Скільки ж може витерпіти одна людина, подумала.
Не зчулася, як заснула. Вранці, відправивши Івана на роботу, поралась на кухні. Замісила тісто на пиріжки, поставила варити м’ясо на борщ.
Згадала, що нема томатної пасти. Швиденько зібралась в крамницю. Коли поверталася, побачила біля сусіднього будинку гурт схвильованих людей. Підійшла й собі. Санітари вкладали на ноші чиєсь тіло. Впізнала. Голова жінки була неприродньо вивернута. Застиглі очі дивились просто в небо. «Швидка» від’їхала. Ганна підняла голову – на п’ятому поверсі зіяло порожнечою відчинене вікно.
Валентина БЛУДОВА.