Частим гостем Сокальщини і Червонограда є народний депутат Володимир В’язівський. Не оминає він редакції часопису «Голос знад Бугу». Радо ділиться з новинами з суспільнополітичного життя, розповідає про свою депутатську діяльність, конкретні справи, якими займається у нашому окрузі. Нещодавно він відповів на запитання, які цікавили журналістів газети.
– Володимире Михайловичу, врешті на час Євро2012 відкрили митний перехід ДолгобичівУгринів. Це велика робота протягом багатьох років. Звичайно, як народний депутат, Ви теж на своєму рівні добивалися його відкриття… Але все ж залишається і далі на часі його облаштування з української сторони…
– Нещодавно, якраз на митному переході, спілкувався з Хоробрівським сільським головою Володимиром Савою і керівництвом митного переходу. Зрозуміло, що відкривали його на тимчасовий період, бо з поспіхом клали дорогу та виконували інші роботи. Але найголовніше – об’їзна дорога навколо Угринова має бути зроблена, враховуючи, що підходимо до етапу формування бюджету на наступний рік. Тому буду звертатись до відповідних установ – до «Укравтодору» та Міністерства фінансів, щоб передбачили кошти на те, аби докінчити розпочату роботу будівництва дороги, як це вимагає проектна документація. Вже є вагомий крок у цьому напрямку: зробили дорогу через село. Це покращило благоустрій в Угринові. А зроблять об’їзну дорогу, то по ній підуть великогабаритні вантажівки, на повну потужність запрацює митниця. А дорога у селі залишиться – і це чудово. Бо в цьому напрямку розвиватиметься інфраструктура: побудують автозаправки, невеличкі кафе і бари для подорожуючих. Для цього вже відведена площа. Дуже добре, що районна влада і місцева громада зі своїми завданнями впоралися. Тепер все впирається у кошти, на які сподіваємось вже у наступному році. Цим митним переходом найбільше скористалися, коли у Львові відбувалися футбольні матчі Євро2012. Дуже прискіпливо польська сторона ставилась до того, хто перетинає кордон. Бо митний перехід працював виключно для того, аби уболівальники могли потрапити на футбольні матчі.
– Про що б ми не розмовляли, мусимо повертатися до такої актуальної теми, як наші дороги. Дорогу на Угринів робило•ТзВО «МагістральПівдень», а що ж наш «Райавтодор»? На всіх нарадах критикують його роботу, на сесії районної ради зверталися до керівництва «Облавтодору» про заміну керівника «Райавтодору». І все залишається, як було, а дороги стають ще гіршими… Невже не на часі створити потужну дорожну організацію у нашій області, яка б могла будувати і ремонтувати дороги Львівщини і Сокальщини, зокрема?
– За радянських часів, крім «Облавтодорів», інших конкурентних фірм не було, тому робили як робили, очевидно виділяли більше коштів. Нині ж є інші конкурентноспроможні структури, які показали як ефективно можуть працювати у ринкових умовах. Бо якісніше і дешевше може зробити той, хто має певні обігові кошти, вкладені у техніку. «Облавтодор» – це не приватна структура і тому не могла чи не мала бажання залучати обігові кошти, коли інші це робили і розвивалися. Цілком закономірно «Облдавтодори» доведені до плачевного стану і вимагати від них неможливого – несправедливо. Справедливіше буде тоді, коли влада організує публічні відкриті тендери. Але на жаль, чомусь на тендерах перемагає не той, хто якісніше працює, а хто ближче до влади. Тому й дороги у нас досить дорогі. Відкритої конкуренції немає, є лобіювання структур, які близькі до влади.
– Наближаються вибори до Верховної Ради. Кандидати від опозиційних сил обіцяли об’єднатися, але поки що громадськість того не бачить?
– Думаю, що саме громадськість вже підказала шляхи, як це зробити. Ще взимку Львівський комітет опору диктатурі прийняв звернення, щоб всі політичні сили завчасно показали списки кандидатів у депутати, щоб люди бачили, що там немає «тушок». Щоб виборці були впевнені, що вони голосують за тих людей, які їх потім не зрадять. Коли достойні партії мають кількох достойних кандидатів у депутати, то запитайте у людей, кому вони висловлять найбільшу підтримку – той буде єдиним кандидатом. Саме з такої позиції ми проводимо перемовини на рівні обласного КОДу. Шкода, що поки що об’єднана опозиція (це вісім партій) не назвала своїх претендентів на мажоритарні округи. Навіть ті претенденти, які є на той чи інший округ, можуть між собою обговорити в який спосіб ми підемо до людей, щоб дізнатися думку про нас. Думаю, що це легко зробити. Більше того, вже є позитивний досвід. На Тернопільщині в Збаразькому виборчому окрузі Валентин Наливайченко, який сповідує публічність щодо виборців, провів народний праймеріз. І таким досвідом можна скористатися і у нас, на Сокальському виборчому окрузі.
– То хто ж всетаки йде на вибори від КОДу?
– Вже дев’ять осіб по Львівській області зголосилися, і ми їх кандидатури розглянули на засіданні. До них не було якихось застережень, що вони корупціонери, утискали когось, чи є представниками інших політичних неукраїнських сил. Ці люди пройшли попередню люстрацію. Тепер мають право брати участь у виборах.
Ми ще в грудні запропонували, щоб опозиційні сили сформували єдиний список. Таку саму думку висловлює і Юлія Тимошенко з-за грат. І якщо декілька людей на округ є претендентами, то, хай би громада визнала найдостойнішого. Ми далі стоїмо на цій же позиції, особливо, що стосується мажоритарників. На загальнонаціональному рівні проблематичніше. Бо вже маємо об’єднану опозицію на чолі з Арсенієм Яценюком, маємо «Свободу» і «Удар» зі своїми списками. Це вже три колони. Є зо два десятка політичних сил, які були в складі в «Нашої Україні» чи в «Батьківщині», а нині залишилися «за бортом» політичного життя, бо їх і в список не вводять, і кандидатами в мажоритарні округи не запрошують. Відчуваю, як та напруга зростає, бо з депутатами, які залишились «за бортом», вже ніхто не рахується. Коли ж відбудеться з’їзд Об’єднаної опозиції, то, очевидно, половина нинішніх народних депутатів не буде включена у списки. Ви розумієте, скільки жовчі потім може вийти назовні. Чи це підсилює наші позиції в майбутньому парламенті? Очевидно, що ні. І тому громадські організації і Львівський КОД пропонують, щоб громади вирішили за кого будуть віддавати свої голоси ще задовго до виборів. І тоді від опозиційних сил йтиме один кандидат. І питання внутрішніх невдоволень було б зняте. Але, на жаль, у Києві не пішли цим публічним шляхом, а кулуарним, – коли квотним принципом дають тій чи іншій партії округи, але чи достойний буде цей кандидат, невідомо.
– На пресконференції Віктор Ющенко розповів, що створює «правицю». Як з нею співпрацюватиме опозиція?
– Щиро кажу, мені тяжко повірити у створення такого проекту, якщо говорити про п’ятивідсотковий бар’єр. Я ще на конференції заявляв, що маємо йти одним списком, на жаль, того не сталося і не лише з нашої вини. Якщо ми не маємо і одного відсотка довіри громадян, то нема чого виставляти список. На жаль, з нами ніхто про це не говорив. Одне знаю: якщо «Наша Україна» з нашими союзниками не буде мати одного відсотка, то вийде, що працюємо не на українську опозицію. Це означатиме, що половина тих голосів піде на користь іншого табору. Я не прихильник віддавати голос неукраїнському табору. Після цього для мене постане питання руба – чи в тій партії знаходжуся, яка відповідає моїм переконанням. І цей висновок зроблю публічно перед своїми однопартійцями.
– Дякуємо за розмову.
Розмову вели Василь СОРОЧУК,
Оксана ПРОЦЬ.