Хочу висловити свою думку стосовно публікації "Материнське прокляття", яка була опублікована 6 серпня у часописі "Голос з-над Бугу". Вважаю, що ми плутаємо поняття "прокльони" і "крик душі". Це різні речі. Деколи людина не витримує тої несправедливості, з її уст виходить той "крик душі". Трапляється, що ті слова, сказані спересердя, дійсно справджуються, і навіть через роки.
Пригадую, коли у 1975 році я мешкав у Тернополі, і там мене переслідували агенти КДБ. Я не витримав і одному з них сказав: "Щоб тебе так скрутило", але, спохватившись, забрав ці слова назад. Проте їх дія справдилася вже за півгодини після сказаного.
Тож нехай ніхто своєю несправедливістю не доводить інших до такого стану, щоб з їх душі виривалися такі слова. Бо "крик душі" – не прокльони, але і тут неминуча кара Божа.
Іван ТУРКО, житель с. Сілець.