Ідея перетворення Сокаль-гори в парково-ландшафний заповідник (див. "Голос з-над Бугу" за 2 грудня 2011 р.) викликала значне зацікавлення у сокальчан. Чимало знайомих підходять, тиснуть руку і висловлюють свою підтримку цьому проекту, от тільки, на жаль, поки ніхто не зголосився ввійти в ініціативну групу по втіленню в життя цієї ідеї, якщо не рахувати керівників міста і району, які обіцяють повне сприяння тим, хто візьметься за цю справу. А це вже обнадіює, що справа має шанс зрушити з мертвої точки.
Є, звичайно, і опоненти задуманих планів. До них теж необхідно дослухатись, адже вони примушують більш глибоко вникати в суть справи.
Так, прозвучала думка, що частина території, яку був би сенс включити до цього парковоландшафного заповідника, розпайована і власники цієї землі ніколи не погодяться втратити її без відповідного відшкодування. Ну, що ж, сумнів має під собою певні підстави і з цим потрібно рахуватись. Але проблему можна вирішити в інший спосіб. Наприклад, домовитись з теперішніми власниками землі, щоб, не міняючи власника, засадити лісом лише крутосхили, які не використовуються. Якщо ж виникне потреба залучити до проекту якийсь шматок ріллі, то і в цьому випадку можна знайти вихід.
Працюючи в Італії, я був свідком, як один меценат облаштував на пустирі біля школи затишний скверик. Тепер при вході до цього скверу красується його прізвище і люди знають, кому вони завдячують, гуляючи його алеями. Як бачимо, навіть при капіталізмі не всі живуть за принципом "а що мені за це буде?".
Висловлювалась також думка, що школярі, яких потрібно буде залучати до садіння дерев, самі з цим не впораються і саджанці загинуть, що для успішної роботи на трьох школярів потрібно одну досвідчену особу, яка б контролювала процес роботи тощо.
Ну, що ж, як кажуть, вовка боятися в ліс не ходити. Сподіваюсь, що ще не зникло в нас почуття колективізму і коли прозвучить заклик вийти на толоку його почують. Але нам, в першу чергу, потрібні люди, які знають лісове господарство та землевпорядники і перші зрушення в цьому напрямку вже є. Так, керівництво Сокальського лісництва обіцяє включити в ініціативну групу свого працівника.
Тож, на мій погляд, нездоланних перешкод в задуманій справі немає. Потрібно лише протягом січня сформувати ініціативну групу і до весни уточнити межі землеволодінь та започаткувати зміну статусу землі, яка в генплані позначена як земля сільськогосподарського призначення, а вже весною посадити перші деревця.
Тадей МАРКЕВИЧ,
ветеран праці.
P. S. 9 січня ц. р. відбулося засідання ради Сокальської організації ветеранів України. На ньому прийнято рішення підтримати ідею заліснення Сокаль-гори і звернутися до Сокальської міської ради з проханням включити це питання до порядку денного сесії міської ради.