Після одного віча у Сокалі на душі залишився гіркий осад. І пригадалися мені Шевченкові слова: «Не так тії вороги, як добрії люди – і окрадуть, жалкуючи, плачучи, осудять». Тільки не зрозумів, за що? Бо ж завжди мав свою громадянську позицію. Як міг, допомагав людям та громаді, бо був депутатом районної ради минулого скликання, а у 2010 році став депутатом по одномандатному виборчому окрузі №49. До мене зверталися й звертаються люди з життєво важливих питань та з різними болями та проблемами. Я стараюся почути кожного і допомогти, особливо в таких випадках, коли йдеться про важкі захворювання рідних. Для мене нема малозначимих проблем. Бо для когось, на перший погляд, дрібне питання, а за ним – чиясь доля і біль. На жаль, матеріальна допомога, яку я надаю, не є такою, як хотілося б. Проте іноді людині просто потрібно, щоб її хтось вислухав, підказав і скерував у потрібну установу, щоб вирішити соціально-побутові питання. Нині активно працюю над тим, щоб виправдати довір’я виборців, прислуховуюся до їх пропозиції.
Вже багато років я є меценатом не одного просвітницько-культурного заходу, роблю пожертви на добрі справи: допомагаю церквам, освітнім закладам, громадським об’єднанням і т. д. Я просто допомагаю людям і ніколи не стараюся цим хизуватися. Роблю це, бо вважаю за потрібне. Сьогодні модно казати: «Слава Україні». Це потрібно мати в душі. Як і бути християнином, любити ближнього, як самого себе, безкорисно допомагати тим, хто цього потребує. Ці принципи є моїм життєвим кредом. Однак я ніколи не старався це афішувати. Думаю, що мої виборці мене знають достатньо і як лікаря, і як підприємця, і як людину.
Щодо моєї позиції в обласній раді. Працював частину своєї каденції в депутатській комісії освіти і науки, де завжди старався відстоювати інтереси сокальської освіти. Нині – в депутатській комісії охорони здоров’я, бо вважаю, що, будучи головним лікарем, в ній принесу більше користі для району. До мене чомусь апелюють тим, що 18 січня не був на сесії Львівської обласної ради. Так, я був відсутній на сесії за станом здоров’я, через що й не міг взяти участі у голосуванні про відставку голови ОДА. Однак свою позицію щодо голів ОДА: Горбаля, Цимбалюка, Костюка, Сала, висловлював не один раз, бо неодноразово голосував за недовіру. Зокрема, екс-голові ОДА Олегу Салові депутати Львівської обласної ради висловлювали недовіру ще 12 листопада 2013 року. Тоді я проголосував «за» його відставку, що й зафіксували тележурналісти на камеру одного з львівських каналів. Був також присутнім на сесії обласної ради, яка відбулася 25 січня 2014 року, де розглядали питання про створення виконавчого комітету Львівської обласної ради й обласної Народної ради, а також йшлося про відкликання делегованих повноважень Львівської ОДА. Нині ж чомусь мене називають не патріотом і не українцем. Хоча мало хто знає, що я виховувався у родині, де патріотичні цінності були понад усе. А як могло бути інакше, коли мій дядько був капеланом армії УГА. Хочу нагадати всім, що у 2011 році був єдиним депутатом від Львівської обласної ради і другим депутатом в Україні, який позивався до Президента Януковича та Генерального прокурора Пшонки за фактом наруги в новорічну ніч над Державним гімном України. Про це було заявлено на сесії Львівської обласної ради. Адже Гімн на головній площі України пролунав урізаним: з нього були викинуті слова: «Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці. Запануємо ми браття у своїй сторонці». Також звернувся до голови Київської державної адміністрації з вимогою дати належну оцінку цьому факту. Як наслідок, на той час мав багато проблем і перевірок, пов’язаних із моєю професійною діяльністю.
Прикро, що ініціатива про відкликання мене з депутата обласної ради йде від моїх колег. Вважаю, що це низько, тому у відповідь не буду зводити порахунки на людях тільки для того, щоб зробити собі піар, заробити дивіденди, чи для того, щоб тішилися їхні недруги. Вважаю, що нині маю більше уваги зосередити на роботі: 10 квітня 2013 року був призначений головним лікарем КП Сокальської районної ради «Сокальська районна центральна лікарня». І прагну скерувати всю свою енергію та знання для того, щоб медицина в районі розвивалася, щоб підняти престиж професії лікаря та лікувальних закладів. Нині маємо змінити свою свідомість: не всі лікарі одинакові. І у нас працюють чесні, фахові, сумлінні медики, які прийшли в медицину за покликанням. І у цьому сподіваюся на ваше розуміння.
За час моє роботи, а це лише 10 місяців, зробив об’їзд районних лікарень, познайомився з роботою медичних закладів району, побував майже в кожному ФАПі, лікарській амбулаторії. Разом з колективом Сокальської ЦРЛ накреслив плани на майбутнє, які мають змінити медичні заклади району на краще, а медичну допомогу зробити фаховішою, доступнішою та якіснішою. На жаль, реформа попередньої влади у галузі медицини була спрямована не на її розвиток, а на скорочення медичних установ та працівників. Ми опиралися їй, як могли. За це неодноразово отримував зауваження від керівництва Сокальської районної ради щодо повільного проведення реформування. Однак іноді вичікування є кращим, ніж поспіх. Нині цю реформу відмінили. Наші сусіди-волиняни трохи поспішили і зараз не знають, як з цього вибратися, бо закрити, скоротити легше, ніж щось відкрити нове. Вони сьогодні мають багато нарікань з боку населення, бо після реформи медичне обслуговування не стало кращим.
У 2013 році ми провели об’їзд амбулаторій та ФАПів, провели консультації з вузькими спеціалістами. Також запросили з Львівського обласного тубдиспансеру мобільну флюорографічну бригаду, яка оглянула майже 1000 осіб. Такі виїзні бригади буватимуть у населених пунктах і надалі. Думаю, що проведення повторних консультацій вузькими спеціалістами в амбулаторіях і ФАПах дозволить нашим громадянам виявити захворювання на ранніх стадіях, а в ідеалі й запобігти. Ми все робимо для того, щоб Сокальська ЦРЛ мала, в першу чергу, привабливий європейський вигляд, щоб хворі, яких лікують і будуть тут лікувати, відчували себе комфортно та отримували якісні медичні послуги. За останні місяці за рахунок позабюджетних коштів, оскільки у 2013 році на капітальні й поточні ремонти не було передбачене фінансування, відремонтували реанімаційне, травматологічне, гінекологічне, інфекційне, кардіологічне відділення. За кошти Державного агентства екологічних інвестицій України замінено вікна на енергозберігаючі в головному корпусі Сокальської ЦРЛ та терапевтичному корпусі, а також проводяться роботи по утепленню фасадів. Ремонтні роботи продовжуватимемо й надалі.
Та, насамперед, дбаємо про те, щоб кожен, хто б не звернувся у медичний заклад, отримав оперативну кваліфіковану медичну допомогу. Намагаємося, щоб наша лікарня впроваджувала нові досягнення в медицині та розширяла сферу медичних послуг. Після мого візиту до Шпиталю Святої Родини м. Жешув у Польщі та зустрічі з його президентом і директором, досягнуто домовленості про скерування до них на навчання лікарів – хірургів та травматологів, щоб перейняти досвід у проведенні операцій по заміні суглобів.
Україна переживає нелегкі часи. Мабуть, сьогодні не час доводити, хто більше зробив для України. Ми нині маємо бути згуртовані і думати, як зберегти Україну, цілісність її території. Тож маємо робити все для того, щоб не повторювати одні й ті ж помилки. Навіщо шукати крайніх? Прикро слухати звинувачення на адресу медиків, бо Сокальська ЦРЛ і медичні працівники не стояли осторонь політичних подій в державі, а першими відгукнулися на них: збирали кошти та медикаменти для Євромайдану, а згодом надавали медичну допомогу майданівцям, які повернулися додому. Багато медиків Сокальщини, їхні сини та внуки були в самому епіцентрі подій.
Думаю, що нам треба бути обережними і коректними з будь-якими звинувачуваннями на адресу один одного, тому що тільки злагода, любов та взаємопідтримка є благословенні Господом Богом. Відбулася Революція гідності, тож давайте не ображати людську гідність. І нехай кожен почне з себе!
Роман ШВЕД,
головний лікар КП «Сокальська центральна районна лікарня», депутат обласної ради.