Листи до редакції

Минулої неділі перед пам’ятником Тарасу Шевченкові у Сокалі відбулося віче

Минулої неділі перед пам’ятником Тарасу Шевченкові у Сокалі відбулося віче.

Ведучий Олександр Новацький наголосив, що в Україні зараз іде відкрита війна, і ми повинні про це говорити. Не минула вона і Сокальщини: дев’ять днів тому наші краяни попрощалися із сокальчанином Віктором Сиваком, який загинув у бою під Ямполем.

На початку слово мала громадська активістка Руслана Антонюк: «У мене сьогодні, як і в кожного з вас, у душі біль, тривога, хвилювання. Сьогодні чомусь пригадала, коли була маленькою, мене бабуся напівпошепки навчала пісні «Червона калина». І коли я її запитала, чому так тихенько вчить слова цієї пісні і чому боїться її співати голосно, вона мені розповіла, як за ту пісню вивозили в Сибір, як священиків, котрі були у нашій родині – гонили і ув’язнювали за їхню віру. Це були страшні часи. Але бабуся казала: дитино, колись усе це минеться, і ти зможеш цю пісню співати голосно. Пригадую той день, коли вперше, зі сльозами на очах, ми співали Гімн незалежної держави, як тішилися. Нині з трепетом в душі згадую Різдво, коли ми вперше за столом усією родиною заколядували, це було так зворушливо і щемно. Пригадую нашу радість, коли ми могли одягнути вишиванку, взяти кошичок з паскою у руки і сміливо, не оглядаючись, іти до церкви. Як ми цьому всьому тішилися, що ось воно, нарешті, сталося… А сьогодні сусідня держава не тільки анексувала частину України, вона вирішила знищити нас як націю… Ми щасливі у Бога, що у нас є такі сини, які мислять поіншому, і саме через це вони сьогодні там, на передовій, стоять до останнього подиху за те, щоб ми мали нині оте синє безхмарне небо. Днями ми усі з великою скорботою прощалися з Віктором Сиваком. Він став гордістю Сокальської гімназії імені Олега Романіва, де навчався, нашого Прибузького краю. Він став нашим Героєм. Вічна йому пам'ять».

Далі Р. Антонюк зачитала листи від друзів, побратимів, які вони написали для Віктора. Кожен з присутніх на вічі плакав, адже такий молодий юнак поклав своє життя за Україну, за її волю. Учасники віча вшанували світлу пам'ять Віктора та інших загиблих за Батьківщину хвилиною мовчання.

Священики о. Михайло Назар, о. Володимир Жарський, о. Роман Синицький молилися за те, щоб ми більше ніколи не знали скорботи, щоб не було війни, щоб не гинули наші хлопці, щоб не сльозилися очі матерів.

Далі слово мав міський голова Сокаля Богдан Зарічний: «Подвійне відчуття охопило український народ. З одного боку радіємо, що, нарешті підписана повномасштабна угода про Асоціацію з Європейським Союзом. З іншого, є горе, відчай через те, що кожного дня на сході країни гинуть від куль російських найманців молоді солдати, офіцери. Біда прийшла і в наше місто – тисячі жителів Сокальщини провели в останню путь нашого Героя – Віктора Сивака. Український народ заплатив і досі платить дуже високу ціну за свій курс розвитку. Це загиблі українці Небесної сотні, це анексований Крим, це військові бої на Донбасі і сотні жертв. Путін всіма можливими способами намагався не допустити підписання Україною угоди з ЄС, але він програв, а Україна вибрала європейський курс розвитку. Зараз основне – перемога на Донбасі, і я вірю, що вона обов’язково буде. Дякую всім сокальчанам, які боролися за європейську Україну, і схиляю голову перед Віктором Сиваком, перед його батьками, які виховали такого патріота, він помер заради України».

Заступник голови Сокальської РДА, голова фракції «Свобода» у районній раді Тарас Стародуб зазначив: «Якщо подивитися збоку, то українську землю та наш народ можна назвати феноменом. Що тільки тут не відбувалося: монголотатарські навали, голодомор, асиміляція, депортація, війни – і на сьогодні держава могутньо стоїть. Це, дійсно феномен, який треба докладно вивчити. Двадцять три роки при владі були не українці, люди, яких держава зовсім не цікавила. Тільки за останній час Янукович зумів понапихати агентуру Кремля у всі силові структури, вони успішно працюють там і нині, тому, аби це все «вичистити», потрібен час.

Перед нами стоїть дуже важливе завдання: маємо врятувати державу. Дехто каже: хай Крим, Донецьк, Луганськ відходять до Росії, але ж ми повинні дати відповідь перед тими, хто в 4050 роках вів війну з загарбниками і співав: «Підемо разом аж на Київ, Полтаву, Харків, рідний наш Донбас». Ми мусимо виграти цю війну. Сьогодні сказали, що ми – за мир. Так, я за мир, але мир можна отримати лише тоді, коли виграємо війну. Розумно сказав Юрій Липа, що ми будемо добре жити не тоді, коли Україна буде сильною, а коли знищимо Москву.

У нас в районі триває збір коштів та продуктів довготривалого зберігання для українських військових. Просимо усіх, хто може допомогти – звертатися в районну раду та приносити харчі в Народний дім. Спілкувався з депутатом районної ради, який є на блокпості в Слов’янську, то він сказав, що тримаються на воді й сухарях, тому ми повинні їм допомогти».

– Чимало сокальчан нині перебувають на війні на сході України, їх треба підтримати. Операцією називають дії, коли немає жертв, або коли стараються спасати людей меншою кров’ю, а коли боронять край зі зброєю в руках – це вже війна. Сьогодні разом з родиною Віктора Сивака сумуємо, ця втрата є надзвичайно тяжкою. Нині спільно з райдержадміністрацією оголошуємо акцію допомоги нашим сокальчанам, які перебувають на східних кордонах, будемо допомагати їм індивідуальними засобами захисту, харчами. Президент України Петро Порошенко підписав Асоціацію з ЄС, для нашого району це теж важливо, бо напередодні був відкритий міжнародний пункт пропуску Угринів-Долгобичів і тепер наш край має двері у Європу. Закликаю сокальчан не розчаровуватись, пам’ятати про загиблих на Євромайдані, сході країни і допомогти тим юнакам та чоловікам, які боронять нашу Батьківщину, – сказав заступник голови районної ради Володимир Чуб.

Далі слово мав голова Сокальської райдержадміністрації Олег Кожушко: «Мене турбує, чому сьогодні так мало сокальчан прийшли на віче. Закликаю усіх не бути байдужими, народ і армія повинні діяти єдино. Окупант осів у двох східних областях України, ми повинні його знищити, інакше він буде і на наших західних землях. Не можна без сліз читати в газеті розповідь про те, як Галина Воробець, мама командира роти, в якій служив Віктор Сивак, всім селом збирала гроші на каску і бронежилет для свого сина. Вона їх придбала, однак так і не встигла передати, бо син загинув в бою під Ямполем. Жінка передала ці каску та бронежилет воякам, які приїхали на похорон до командира».

Олег Кожушко також поінформував присутніх сокальчан про спільну роботу райдержадміністрації та районної ради. Він, зокрема, зазначив, що вдалося стабілізувати економічну та фінансову ситуацію в районі, зменшився спад виробництва. З районною радою налагоджена тісна співпраця, на останній сесії прийняли Програму соціальноекономічного та культурного розвитку Сокальського району, прийняли рішення про передачу адмінбудинку у власність територіальної громади. Голова РДА також просив сокальчан бути єдиними та разом боротися з окупантом.

На завершення віча усі учасники разом заспівали Гімн України.

Ольга ДИЛИН.

Фото автора.

Голос Сокальщини на GoogleNews