Листи до редакції

У Волсвині на Сокальщині не всі можуть користуватися електроенергією

До редакції часопису "Голос з-над Бугу" прийшла мешканка села Волсвин Леся Гринюх. Звернулася з такими словами: " Не знаю, куди мені вже йти. Прийшла до редакції, хоч вислухайте мене…" І розповіла свою дуже дивну, а з огляду на те, що живемо у двадцять першому столітті, то можна додати ще й епітет: дику історію.

Леся ГРИНЮХ
жителька села Волсвин:

– За адресою: село Волсвин, вулиця Зелена, 1 мешкаю з 1984 року. Це колишнє старе приміщення адміністративного будинку радгоспу "Ударник". Мій чоловік, Василь Гринюх, на той час працював трактористом у господарстві. То й виділили нам в старому приміщенні радгоспної контори дві кімнати, обіцяючи, що це житло тимчасове, поки збудують новий дім. В ньому жила, крім нас, ще одна сім`я. Але нове житло не збудували, та сім`я перебралася зі старої контори, а ми так і жили. Народилося четверо дітей.

Згодом чоловік покинув нас. Аліментів не платив, а я ледве зводила кінці з кінцями. Працювала тридцять два роки в Червонограді, на підприємстві "Калина". Пригадую, просила директора, щоб дозволив видати аванс, бо діти порвали взуття і не мали в чому до школи йти… Розвалився радгосп. І цей будинок став нічий, і світло відімкнули. Скільки то минуло часу і сил, щоб приватизувати його. Допоміг сільський голова Віктор Притулко і тодішній заступник голови РДА Ігор Махашілов. За тим світлом я ходила до всіх голів райдержадміністрації та їх заступників, які працювали у Сокальській РДА, до голів Волсвинської сільської ради і керівників Сокальського РЕМ  впродовж 15 років. Нині мушу наново провести електрику в дім, де колись вона була. Бо ні стовпів, ні проводів уже нема…

Заплатила за технічну документацію 2,5 тисячі гривень і ще буду збирати: 3911,21 грн. за лічильник і, щоб  підвели електролінію до хати.  Розумію, що за мене цього ніхто не зробить. Але чому маю платити гроші за дві опори і за їх встановлення, які стоятимуть на вулиці, хіба вони будуть тільки мої? Навіщо вони тільки мені. Люди ж всі користуються стовпами, біля яких живуть. Невже кожен тепер, щоб провести  до будинків світло, за свої кошти ставить стовпи? Це ж не новобудова, а стара хата, до якої була підведена електролінія. Не розумію того всього, бо восени по нашій вулиці Зеленій міняли десь 15 стовпів, і ніхто не платив. Я мешкаю за 70 метрів від приміщення Волсвинської сільської ради: є світло, комп`ютери, інтернет, а за кілька десятків метрів у моєму будинку – пітьма. Мені в листопаді минуло 55 років, до пенсії маю доробити ще півтора. Але вже сім місяців хворію. Нещодавно зробили мені операцію на сонній артерії, а тепер знову мають оперувати. Два роки тому перенесла операцію на легенях. А скільки це коштує – самі розумієте. Де тих грошей назбирати? І діти не мають звідки. В однієї дочки чоловік  інвалід першої групи, в шахті скалічів. Всі гроші ідуть на медикаменти, а ще ж двох діточок треба нагодувати і вбрати. Інша з сім`єю, у бабусиній хаті, в одній кімнаті тулиться. Ще одна винаймає помешкання в Кам`янка-Бузькому районі. Живуть у селі. Дитина до школи за сім кілометрів добирається пішки. А в мене є де жити. І школа поруч, але як без світла? Мені вже дуже тяжко все руками прати. Бо стиральная машина zanussi, холодильник за стільки років заіржавіли. А праску знайшла ще таку старовинну  ставлю на піч, розігріваю і прасую. Або ж ходжу, як жебрак, прошу в родичів і знайомих, щоб хоч щось попрасувати електричною. Мені вже соромно. І телевізор стоїть, сиріє. Живу, як ще наші прадіди жили. Тільки свічки скуповую. Але що тими свічками насвітиш? Вже скільки тих комісій до мене приїжджало. Нещодавно знову порадили технічну документацію переробити.

Я вже не знаю, що маю робити…

Листування Лесі Гринюх з керівництвом ПАТ "Львівобленерго" триває не один рік. Ось найсвіжіше.

Відповідь начальнику управління вугільної промисловості та ПЕК Львівської ОДА З. НОВІКЕВИЧУ. Копія Л. Гринюх.

"Електропостачання житлового будинку гр. Гринюх Л. Ю. в с. Волсвин на вул. Зеленій, 1 здійснювалося від абонентських мереж  ПЛ0,4 кВ і ТП324 (власник мережі  колишній радгосп). Договору про користування електричною енергією з абонентом Гринюх Л. Ю. ПАТ "Львівобленерго" не укладало.

Після припинення діяльності радгоспу ПЛ0,4кВ демонтували, прийняти ТП324 у власність ПАТ "Львівобленерго" не вдалося, оскільки її розкомплектували.

15.06.2011 року гр. Гринюх Л. Ю. звернулася за технічними умовами (ТУ) на електропостачання до Сокальського РЕМ. З причини віддаленості будинку гр. Гринюх Л. Ю. від існуючих мереж Товариства, отримані нею ТУ 32160474 від 30.06.2011 р. передбачали встановлення 2х нових опор ЛЕП0,4 кВ з монтажем проводу СІП, а також переоблаштування діючої опори №48 в місці приєднання нової ділянки ЛЕП0,4 кВ.

Щодо спрощення технічних умов (вилучення вимоги реконструкції опори №48 і виконання цих робіт силами Товариства в порядку надання спонсорської допомоги) громадянці Гринюх Л. Ю. пропонувалося звернутися з відповідною заявою до Сокальського РЕМ, проте звернення від заявника не надходило.

ПАТ "Львівобленерго" підтверджує можливість надання зазначеної допомоги гр. Гринюх Л. Ю., за умови оплати нею виконання інших пунктів технічних умов, зокрема, пов`язаних з встановленням 2х нових опор монтажу СІП.

З повагою В. Романишин, технічний директор (21.09.2012 р.)"

Відповідь першому заступнику голови Сокальської РДА П. Савчуку. Копія Л. Гринюх.

"На Ваше звернення щодо заяви гр. Гринюх Л. Ю. повідомляємо наступне. Живлення будинку гр. Гринюх Л. Ю. в с. Волсвин по вул. Зеленій, 1 здійснювалось від абонентської КТП324 с. Волсвин. Договору про користування електричною енергією з абонентом Гринюх Л. Ю. не було.

За останні роки ПЛ0,4 кВ від КТП324 с. Волсвин була демонтована. Прийняти у власність ПАТ "Львівобленерго" КТП324 •с. Волсвин не вдалося, так як її розкомплектували.

15.06.2011 р. гр. Гринюх Л. Ю. звернулася з заявою на приєднання житлового будинку до ел. мереж Сокальського РЕМ. Технічні умови приєднання №2160471 до електричних мереж ел. установки Гринюх Л. Ю. в с. Волсвин були видані 30.06.2011 р.
Щодо спрощення в технічних умовах  п. б) 5.А гр. Гринюх Л. Ю. пропонувалось звернутися з заявою в Сокальський РЕМ.

Звернень від заявника не було.

Начальник Сокальського району електричних мереж ПАТ "Львівобленерго" З. Милик. 27.09.2012 р."

Прокоментувати ситуацію з проведенням електрики у помешкання Лесі Гринюх також попросила сільського голову Віктора Притулка. Ось що він повідомив:

“Пані Леся Гринюх колись мала під'єднання електромережі від колгоспу, оскільки будівля, в якій вона зараз живе  це колишня колгоспна контора. Коли господарство потроху почало "розвалюватись" (десь років 18 тому), її від"єднали (наскільки мені відомо, відбувся якийсь конфлікт між нею та тодішнім керівництвом колгоспу). Оскільки будівля належала колгоспу, то РЕМ не міг ввімкнути напругу, а керівництво агрофірми не під"єднувало будівлю принципово.

Врешті-решт, коли пройшло розпаювання агрофірми "Волсвинська", будівлю колишньої контори в розпаювання не включили, а передали до Фонду держмайна. Оскільки Фонд держмайна лише зберігач майна, і не може ним розпоряджатись в господарських цілях, він теж не міг надати дозвіл на під"єднання електрики.

Уже за моєї каденції ми прийняли цю будівлю до комунальної власності і згодом передали у приватну власність пані Л. Гринюх (я не бачив іншого способу їй допомогти). Все, що залежало від мене особисто і від сільської ради, зробив, щоб їй допомогти. Чого вартувало прийняти на баланс будівлю від фонду держмайна (скільки наїздитись до Львова). І от тепер, коли всі документи про власність оформлено, жінка звернулась в РЕМ з метою відновлення енергопостачання до будівлі.

Наскільки мені відомо, все зупинилось через неспроможність пані Лесі оплатити послуги РЕМу, хоча щодо цього більш поінформований пан Зеновій Милик.

Наразі те, чим я особисто можу допомогти, це хіба купити пані Гринюх опори зі своєї зарплати, бо ні в бюджеті, ні в інших державних джерелах таких статей витрат та і, власне, коштів немає.

Можу тільки наголосити, що сільська рада чи я жодним чином не перешкоджаємо пані Гринюх, а чим могли  ми вже допомогли”.

Телефонічно зв`язувалася з начальником Сокальського району електричних мереж ПАТ "Львівобленерго" Зеновієм Миликом, котрий добре знає про цю справу. Проте, як висловився він, не все залежить від сокальських електриків. За кошти Обленерго вони встановлять одну опору, але ще дві  неможливо, бо є Національна комісія регулювання електроенергетикою, яка не дозволить цього зробити. Також начальник Сокальського району електричних мереж З. Милик, аби якось вийти з цієї ситуації, висловив думку, що нині дещо спростилися технічні умови, тож Л. Гринюх могла б переробити їх, або погодитися на проведення однофазної лінії, замість трьохфазної. Це було б значно дешевше.

 ***

Вислухавши розповідь згорьованої жінки, прочитавши відповіді керівників, почувши їх пояснення, співчуваю їй і хочу розуміти їх.

Керівні посади зобов`язують дотримуватись законів, не розбазарювати державні гроші. Все це так. І начебто правда на їх боці. Але ж є закони людяності, закони милосердя. Та ж нині двадцять перше століття, а в жінки, яка живе у цивілізованому селі, де навіть освітлення вуличне роблять, практично неподалік сільської ради, яка має сучасні комп`ютери, у хаті вже п`ятнадцять років  темрява. Звичайно, кожен з нас несе свій хрест. Пані Леся  свій. Нелегкий він у неї. Практично сама виховувала четверо дітей, чоловік покинув. Можливо, хтось скаже, нехай тепер діти допомагають. Мабуть, допомагають, бо вже третя операція на її рахунку, і задурно ніхто їй їх не робив. Звичайно, може, й вона якоюсь мірою винна у своїх бідах. Про це не нам судити. Але ж, люди добрі, жінка вже п`ятнадцять років живе у хаті без світла, без холодильника, без пральної машинки, без радіо і телевізора, без праски. Цілковита темрява у довгі зимові самотні вечори. Може, до неї хтось з дітей і повернувся би, щоб не винаймати житло, але ж у хату, де є світло. Ми – християни. Нині  Великодній піст. На хресній дорозі разом з Ісусом Христом проходимо Його Хресною дорогою і дякуємо Йому за ті терпіння, що Він переніс заради нашого спасіння. Але ж на Його Хресній дорозі був Симон Киринеєць, котрий хоч противився, але все ж розділив з Ісусом Його тягар. Була ще й Вероніка, котра хустинкою обтерла скривавлене лице Ісуса, і жінки, котрі плакали над терплячим Ісусом. Тож невже серед нас нема людей, готових допомогти жінці, котра вже друге десятиліття живе без світла у хаті і не дає собі ради вирішити, здавалося б, таку просту життєву проблему.

Протягом цих літ вона вже стукала у стільки дверей високопосадовців, отримала купу відповідей, назбирала і заплатила якусь частину грошей. Але, на жаль, митарства її і донині не закінчились. А ми говоримо за трибунами і без них такі високі слова – про милосердя, доброту, допомогу. Лише слова, а як прийде до діла, то…

Оксана ПРОЦЬ.

Голос Сокальщини на GoogleNews