На, світлині, яку ви бачите, мій батько молодий жовнір Польської армії, Павло Хома з Мошкова. Знімок зроблений у 1929 році. І саме він згодом врятував українського повстанця Володимира Дубецького від вірної смерті, коли той прийшов підпільно у наше село провідати моїх батьків. Перепочити, взяти харчів. А тут облава. Повно польського війська. Заглядають по хлівах, льохах, хатах. Прийшли вони і до нас. Володимир Дубецький ледве встиг сховатися на горище.
Вояки нишпорять всюди: і в хліві, і в коморі все петревертають, вже й драбини шукають, щоб на горище лізти. Та до кімнати зайшов польський офіцер і побачив батькову фотографію у польському мундирі. Батько зметикував що до чого, та й почав розхвалювати службу у Польському війську, казав, що мав за честь служити в польській армії. Офіцерові то дуже сподобалось. І вважаючи батька за свого, він наказав солдатам забиратися з цієї домівки. Коли пішли, з горища вийшов Володимир Дубецький і сказав моїй мамі: "Гандзю, я вже був на тому світі". А потім вони собі з батьком жартували, що українського повстанця Собєцький врятував…
Володимир ХОМА.
с. Велике.