Михайла Федика у Великих Мостах знають і малі, і дорослі. Тут він служив у прикордонному загоні, потім продовжив службу за контрактом на посаді музиканта військового оркестру: грав на альті, барабанах, клавішних. Великомостівчани ще й нині згадують, якого піднесеного настрою додавав оркестр на кожному святі. Коли він ішов містом, граючи марші, не один хлопчина мріяв пройти в такому строю. Потім, на жаль, оркестр розформували – і пан Михайло прийшов працювати художнім керівником в місцевий Народний дім.
За спиною у нього була добра школа: співати почав, як він каже, з «пелюшок», спочатку закінчив Рава-Руську музичну школу, а потім Львівське училище культури по класу баяна, в оркестрі оволодів грою ще на кількох інструментах, почав писати музику… Ще й на весіллях грав (сім’ю ж потрібно утримувати), мав широкий репертуар пісень. А що в місті вистачало співучих талантів, то зібрав цікавий колектив – нині у вокальному гуртку займається більше двадцяти осіб, це люди різного віку – від школярів до пенсіонерів. Вони співають у дуетах,тріо, сімейних дуетах, серед яких є і його з дружиною Галиною, вокально-інструментальному ансамблі. В репертуарі – духовні, українські народні, сучасні естрадні пісні. Пан Михайло в постійному пошуку: їздить по ноти до Львова, цікаві твори присилають друзі зі студій, шукає хороші тексти, щоб покласти їх на музику. Співпрацюючи зі школою, Центром дитячо-юнацької творчості, музичною школою (до нього ці установи виступали окремо), знайшов однодумцівентузіастів, серед них є і вчитель школи Марта Глюз, яка пише вірші, музику. І тепер кожен концерт, – насичений, багатий жанрами і виконавцями, – збирає повні зали слухачів, хоча проходить в холодних мурах. Оплески – то найвища нагорода для художнього керівника. От тільки шкода йому людей: проводити 23-годинну репетицію в холодному залі не кожен хоче, бо голосові зв’язки – тонкий і цінний «інструмент».
Про себе розповідає скупо, більше – про учасників художньої самодіяльності, наприклад, Ольгу Крук, яка співає у тріо «Лілея». Вона – студентка, виступає на сцені Львівського оперного театру. Це тріо у 2009-му на обласному конкурсі пам’яті композитора Ігоря Білозора, що проходив на його батьківщині у м. Радехів, вибороло диплом лауреата I ступеня. До речі, Ігор Білозір, Назарій Яремчук – кумири п. Михайла, на вшанування їх пам’яті у Великомостівському народному домі щороку проводять чудові концерти. Є тут і гарне чоловіче тріо «Джерело» у складі Мар’яна Сагала, Тараса Скебського та Михайла Федика. Кожного року юні співаки з Великих Мостів беруть участь у регіональному фестивалі дитячоюнацького мистецтва «Мамині зіроньки» і стають його дипломантами. Серед них Галина Балко (2009 р.), Зоряна Личко, Андрій Рачинський (2010 р.), Юлія Миронощенко (2012 р.). В оглядах пісенних родин виступають родини Сагалів, Бранців, Рачинських, Жешутків та ін.
Особливе щорічне свято тут – фестиваль різдвяних вертепів. До нього п. Михайло починає готуватися заздалегідь: шукає колядки монахів Крехівського монастиря, диски з триголосим співом тощо. Допізна засиджується в Народному домі, складаючи програму, пишучи фонограми – не тільки для своїх учасників художньої самодіяльності, а й для інших Народних домів. Згадує, які колядки співали у них вдома, ту пречудову атмосферу свята, коли, здається, що душа разом з колядками лине у високе небо. Старається, щоб пісні не повторювалися, бо кому, каже, цікаво слухати одне й те ж. Тішиться, коли знаходить хороший текст, старовинну колядку, ноти. Часом дружина прокидається серед ночі і бачить його у сусідній кімнаті з навушниками на голові – пише чергову фонограму, розбиває її на партії, не звертаючи уваги на час. Музикою «заразив» свого старшого сина Юрія, який грає на кларнеті, а молодший, Микола, не піддався – займається бойовим гопаком.
– Пісенний репертуар підбираю з нотної літератури, намагаюся брати нові пісні або старі забуті, щоб відновити пісенну спадщину, адже вона така багата, – каже Михайло Федик. – Здебільшого фонограми та аранжування пісень роблю сам. Буває, знайду хороший вірш, текст, тоді доводиться писати власну мелодію. Отримую від цього справжнє задоволення.
Своїм ентузіазмом, любов’ю до музики, співів захоплює інших. Саме завдяки йому у Великомостівському народному домі лунає музика, спів, а зал під час свят, концертів – переповнений.
Валентина БЛУДОВА.