Стаття Володимира Заремби «Зів’ялий пупянок», надрукована в часописі «Голос з-над Бугу» 8 лютого ц. р., в якій, зокрема, йшлося про проблеми духовного виховання, культурного дозвілля молоді села, покликала у дорогу. І ось ми у селі Велике. Проїжджаємо церкву, а поруч, як і в кожному селі, – Народний дім. Його нову зелену покрівлю видно здалеку.
Новий господар – завідуючий Народним домом місцевий священик о. Василь Божаківський – відчиняє двері і запрошує нас всередину приміщення. Заходимо в фойє. Зліва стоїть новий стіл для тенісу (видно, що в теніс тут грають часто), під стіною – музична апаратура, матово виблискує підвішена до стелі куля.
– Хлопці щодня приходять до мене, беруть ключ, щоб пограти в настільний теніс, – розповідає завідуючий. – Коли проводимо вечір танців, стіл складаємо і ставимо в куток, щоб не заважав.
На посаді завідуючого Народним домом (на півставки), о. Василь працює з середини грудня минулого року. Чому взявся за цю нелегку роботу?
На це питання відповідає так:
– Колись «Просвітою» керували священики і в селах був порядок, процвітала культура. На цій парафії служу вже вісім років, знаю людей, молодь, їх проблеми. Церква проповідує любов до свого ближнього. Хочу навести порядок в Народному домі, щоб він став справжнім осередком культури, виховував молодь в патріотичному дусі.
За цей короткий час о. Василь зробив чимало. Найперше відродив вертеп, в чому йому допомагала і дружина. Молодь колядувала, а за зібрані гроші купили апаратуру. Тепер вечори відпочинку проводять регулярно. Але отець попередив відразу: в році є чотири пости і під час них танців не буде. В цей час можна грати в теніс, більярд (його зараз також реставрують). Великі плани має завідуючий на майбутнє.
– Хочу так організувати дозвілля молоді, щоб вона охоче йшла в Народний дім, – каже він. – Ось поставив тенісний стіл, думаємо проводити турніри з тенісистами з інших сіл. В приміщенні колишньої кіноапаратної планую зробити тренажерний зал. Ремонтні роботи розпочнемо як потепліє. Хлопці обіцяли мені допомогти. Сам люблю грати в теніс, футбол, волейбол. Знаю, що заняття спортом корисні і потрібні молоді. Ще хочу організувати хор, в якому б співали не тільки люди старші, а й юнаки та дівчата. Щоб вони знали і любили українську народну пісню. Хочу відродити духовність, культуру, щоб молоді пам’ятали, що вони – козацького роду, мають свої традиції, звичаї. Ще думаю створити танцювальний гурток для старшокласників. В цьому мені допоможе дружина, яка займалась хореографією. Але цю роботу почнемо знову ж таки як стане тепло, бо Народний дім не опалюється.
Справді, у холодному приміщенні нині важко витримати навіть вдягнутому. Тому о. Василь планує найперше зробити опалення, а також провести світло. На кожному кроці тут видно, що потрібен ремонт. Найперше необхідно відгородити Народний дім від іншої частини будинку, вставити нові вікна, поремонтувати паркет та дві кімнати, в яких завідуючий хоче зробити світлицю, перенести сюди бібліотечку, проводити тут заняття гуртків… У великому концертному залі гарно вбрана сцена. Це заслуга попередниці о. Василя Ірини Шумило, вчительки, яка працювала перед ним. Зала також потребує ремонту. Словом, роботи в Народному домі – непочатий край. І на все потрібні кошти. Отець Василь сподівається, що йому допоможуть місцеві підприємці, громада. Не стоятиме осторонь цієї справи, звичайно, і сільська рада.
Поторицький сільський голова Роман Смик так висловив свою позицію:
– Мало де є таке дружне село, як це. Скажіть, де є така громада, щоб їхали у військову частину, везли звідти шматки асфальту і ремонтували дорогу? Де є громада, яка довго і наполегливо відстоювала Народний дім, зберегла все, що було в ньому? Навіть в той час, коли приміщення Народного дому продавали, були ентузіасти, які латали дах, виносили бібліотеку, більярд, щоб зберегти їх. Пан Заремба, звичайно, також брав участь в культурному житті села, вів художній гурток, але є люди, які зробили не менше, ніж він. Володимир Федорович несправедливо обвинуватив нас у всіх смертних гріхах. Нагадаю, що він викупив стару хату під майстерню, там же мав працювати гурток. Громада була проти цього, але з моєї ініціативи він отримав на це дозвіл. Та після приватизації забув про гурток. Йому також пропонували вести художній гурток в Поторицькій школі, але він відмовився. Це – дуже амбітна людина, яка не хоче прислухатися до думок чи пропозицій інших.
Добре, що в Народний дім прийшов отець, який хоче працювати з молоддю, духовно і культурно просвіщати її, відроджувати традиції села. Ми будемо йому в цьому допомагати.
Свої думки висловили й інші мешканці села.
Віктор БОЧЕК, депутат Поторицької сільради:
– Наші люди самі запропонували Ірині Шумило очолити Народний дім, бо навіть коли завідуючого не було, вона з власної ініціативи організовувала концерти до роковин Т. Шевченка, державних свят. Так само громада запропонувала на цю посаду о. Василя.
Звичайно, в останні роки належної роботи в Народному домі не було. Ірина Шумило, яка суміщала роботу в школі і Народному домі, як я вже сказав, організовувала концерти до державних свят. Але вона фізично не могла щодня бути в Народному домі. Наверху, в колишній кіноапаратній, збирались компанії, іноді їх розганяли. Думаю, що тут недопрацювали і сільські депутати. Тепер бачимо, що о. Василь береться до роботи, організував вертеп, придбав музичну апаратуру. Вірю, що як духовний наставник він зможе організувати молодь, повести за собою.
Володимир ЛЕСЬКІВ:
– Сільські активісти завжди допомагали чи то в ремонті Народного дому, чи в організації різних заходів. Особисто я ремонтував стелю, проводив світло. Тепер, коли Народним домом завідує отець Василь, вірю і надіюсь, що культосвітня робота буде на рівні. Найголовніше, що о. Василь за такий короткий час згуртував молодь. Хотілось би, щоб його приклад наслідували всі жителі села: забули образи, простили один одному і об’єдналися. Тоді в селі все буде гаразд.
Роман КУШНЕРИК, депутат Поторицької сільради:
– Мені двадцять три роки. В Народний дім ходжу постійно. В нас завжди були танці, проводили фестивалі, в теніс грали. Наверху компанії збирались, мали свій ключ від апаратної. Звичайно, хотілось би, щоб в Народному домі було тепло. Ми допомагаємо отцю Василю, наприклад, разом робили світломузику. Тепер є апаратура, двоє хлопців музику включають на танцях, контролюють ситуацію.
Лілія КОНОНЧУК, провідний методист районного Народного дому:
– Чому виникло питання про заміну керівника Народного дому? Попередниця о. Василя ніколи не приїжджала на семінари, не відвідувала навчань, не здавала звітів. Бо не могла фізично, оскільки працювала на іншій роботі. Такий стан не задовільняв нас та й, мабуть, громаду.
Провести декілька свят в рік – це не є результат роботи культосвітнього працівника. Тож коли о. Василь висловив бажання очолити Народний дім, ми пішли йому назустріч. Він приїжджає до нас, знайомиться з методичною літературою, запитує, як щось незрозуміло. Зважаючи на авторитет людини духовного сану, сподіваємось, що надалі робота в Народному домі буде поставлена на належний рівень.
* * *
…Зрозуміло, що кожен житель села Велике має своє бачення виховання молоді, проведення культурномасової роботи і того, хто має очолювати культосвітній заклад. Та влучно сказав виходець з села Володимир Леськів: тільки простивши взаємні образи і об’єднавшись, громада і її духовний пастир зможуть виховувати справжніх патріотів України.
Валентина БЛУДОВА.