Про Ольгу Пенюк-Водоніс (на знімку) сокальську піснярку та поетесу, чула давно, але лише нещодавно випала нагода з нею познайомитись. Мене захопили її мелодійні пісні, які авторка написала для учасників регіонального фестивалю “Мамині зіроньки – 2011”.
…З панею Ольгою зустрілася в дитячій школі мистецтв ім. В. Матюка, де вона викладає уже 37 років.
– Де й ті роки злетіли, каже пані Ольга, прийшла сюди молодою двадцятилітньою дівчиною. Відтоді збігло чимало літ, і майже кожен другий викладач школи є моїм учнем. Нині навчаю уже третє покоління сокальчан.
Ольга Пенюк-Водоніс – творча особистість, вона не лише навчає дітей музичнотереотичної дисципліни та любові до прекрасного, але й складає вірші та пише до них мелодії. Нещодавно з”явився сигнальний примірник шостого пісенника “Сім веселих нот”. Авторка поділилася приємною новиною вона стала переможцем Всеукраїнського конкурсу “Коронація слова” за пісню “Три веселі коники”. І це не єдина її відзнака за творчість. У 2008 році Ольга Пенюк отримала диплом Всеукраїнського конкурсу композиторів за пісню “Мій тато”, а торік здобула диплом I ст. на Всеукраїнському конкурсі Мирона Утриска, який проходив у Турці. Проте найпам”ятнішим є перший диплом III ст. за пісню “Весняні квіти”, який отримала у 1995 рік виконавець В. Калиш на першому естрадному дитячому конкурсі “Пісенькаджазочка”, який проходив у Радехові. Популярність авторці також принесла “Пісня про Сокаль”, написана в 1990 р. на слова В. Вітта. Нині ж її твори виконують на багатьох міжнародних, всеукраїнських, обласних і міжрегіональних фестивалях української естрадної дитячої пісні. Творчість композиторки відзначена дипломами міжнародного музичного фестивалю “Ялтинське літо 2005”, VIII Всеукраїнського фестивалю сучасної української естрадної пісні “Дитячий пісенний вернісаж 2007” (м. Київ), щорічного міжрегіонального фестивалю “Мамині зіроньки”, м. Сокаль. Важко повірити, що Ольга Пенюк довго не могла видати свій перший пісенник. 15 років вона писала твори, які осідали у шухляді. Недарма кажуть, що творчим людям потрібний поштовх, і так сталося. Одного разу на засіданні літературномистецького об’єднання “Колос”, членом якого вона є уже багато років, їй прийшла думка видати пісенник різдвяних пісень. Так у 2002 році світ побачив чудовий збірник “Різдвяні дзвіночки”. Дорога для авторки й інша книга “Черешнева віхола”, яка вийшла у співавторстві з художником Андріаном Банахом зі Львова, і до якої ввійшло декілька пісень на слова нині покійного сокальського поета Ярослава Кортка. А пісня “Сурми звитяг”, яка була присвячена автору фільму “Нескорені” Юрію Борцю, вперше прозвучала в українській діаспорі в Австралії. Нині у пані Ольги чималий творчий доробок 260 пісень для дітей. Любов до музики та української пісні у Ольги Володимирівни є з дитинства:
– Мої батьки колишні політв’язні, які відсиділи табори в Магадані. Там я народилася. В дитинстві, як і більшість дітей, ходила в музичну школу, закінчила її по класу фортепіано. Виросла на чудових піснях В. Шаїнського, які співала в дитячому садку. Мені пощастило навчатися у композитора Анатолія Тарасенка. Вже в ті часи писала невеличкі пісеньки для своїх однокласників, які виконували на шкільних концертах. Раніше навіть і не думала, що стану композитором і поетом, бо мріяла бути лікаремхірургом. Однак так вийшло, що після закінчення школи уся наша група вступила до Магаданського музичного училища, де навчалася по класу музичнотеоретичних дисциплін. Так музика перемогла…
По закінченні училища, в 1973 р., Ольга Пенюк переїхала з Магадану на Україну в м. Чернівці, де працювала в музичній школі № 4, а згодом в 1974 р. – в м. Сокаль. Адже її батько був родом з Сокальщини.
Ставши викладачем школи мистецтв, переконалася, що є велика потреба у дитячій пісні, каже сокальська піснярка. Для дітей треба писати легко і просто, пісні та вірші мають піднімати настрій і приносити радість. Вони дуже люблять співати, але їм весь час хочеться цікавого репертуару, а знайти нові пісні в нотних крамницях тепер дуже непросто. Тому і виникла думка в поповненні дитячого репертуару, що і змусило мене продовжити створювати пісні, які пишу вже протягом двадцяти років.
Пісні О. Пенюк-Водоніс друкувались в часописах “Нескорені”, “Високий замок” (Львів), “Українські новини” (Казахстан), альманасі “Провесень” (Червоноград), “Соколиний край” (Сокаль). В українськоамериканському видавництві “Українські технології” (м. Львів) авторка видала п’ять збірок пісень: “Різдвяні дзвіночки” (2002 р.), “Країна Дитинства” (2003 р.), “Черешнева віхола” (2004 р.), “Кольоровий дощик” (2006 р.), “Дарунок неба” (2008 р.), та дві поетичні збірки “У краю барвінковім” (2005 р.), “У пошуках веселки ” (2010 р.). Уже четвертий рік О. Пенюк-Водоніс веде музичну сторінку в журналі “Ангелятко”. Підтримує дружину у творчості й чоловік Василь Васильович Водоніс перший слухач та критик її творів. Він завжди супроводжує пані Ольгу на творчі вечори та презентації її книжок.
Ольга Пенюк-Водоніс каже, що вона не може розмежувати пісенну і поетичну творчість. Багато пісень написала на власні слова, також співпрацює з різними поетами. У неї понад 35 авторів з України та діаспори, на слова яких жінка написала пісні. Це відомі українські поети та поети з діаспори: В. Вітт (Канада), О. Лущевська (США), Ф. Ткачук (Німеччина), члени Спілки письменників України М. Мохналь, Л. Бенедишин, Н. Черкас, члени української асоціації письменників М. Гавришкевич, Г. Кузьмак, Г. Ржегак та інші. Пісні “Мальви” на слова Галини Дробиняк, “Не забувайте Україну” Любові Рибак, “Святе ім’я”, “Сини України” Мирона Гавришкевича облетіли Україну та багато країн світу і стали популярними. Адже пісня не має кордонів, і летить ластівкою за океани, в далекі світи, де діти українських діаспор їх з радістю співають в 18 країнах світу. Ольга Пенюк співпрацює з українськими діаспорами і школами в Казахстані, Канаді, Австралії, Великобританії, Америці, Росії, Татарстані, Грузії, Італії, Іспанії тощо.
Її талант спроможний дістатися глибини душі, пробудити найсвітліші почуття. Пише вона легко, і за це її пісні люблять шанувальники пісні різних поколінь. Усі, хто їх почує, захоче слухати знову й знову. Її твори зрозумілі, прості та мелодійні. Пісні О. Пенюк виконують діти, з якими вона працює, чи працюють інші викладачі в школі мистецтв, будинках дитячоюнацької творчості, школах і дитячих установах Сокальщини, в багатьох містах України та за її межами. Виконавцями пісень є юні співаки – лауреати і дипломанти багатьох фестивалів та конкурсів: Ганна Михайлюк, Богдан Дмитрів, Катерина Косецька, Богдан Андрійчук, Тарас Антонюк, Орися Мигаль, Ігор Сулима, Галина Гумен, Іванна Полюшинська, Христина Білецька, Галина Балко, Галина Штокало, Анастасія Ровецька та ін.
Я горджуся своїми учнями, каже пані Ольга. Великим досягненням є Павло Осос, який здобув 53 дипломи. Він закінчує Київську муніципальну академію естради та цирку по класу народного артиста Іво Бобула.
Сокалю пощастило, що в нього є такий прекрасний співець рідного краю, як Ольга Пенюк. І не тільки тому, що вона славить свою малу батьківщину, але й тому, що вкладає в кожну пісню серце і душу. І діти віддячують їй своєю любов’ю за добру й щиру пісню про рідний край, яка лине світом й теплом наповнює серця.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.