Новини культури

УСІ ПЛАНИ ПОКИ ЩО НА ПАПЕРІ…

Куди податися? Що увечері робити? Ці запитання стають особливо складними  для молоді, яка не має де розважитись. Добре, якщо ти живеш у місті і перелік розваг – значно більший, аніж у твоїх сільських ровесників. У місті можна вибирати, що ближче до душі: гамірна дискотека чи затишна розмова в колі друзів у кав’ярні. Та якщо ти в селі, а на міський вояж немає ані грошей, ані бажання, ані часу, то за щастя буде те, що є, – старенький клуб. Може, навіть у сусідньому населеному пункті… Але стан осередків культури "на місцях" залишає бажати кращого. Держава виділяє такий грошовий мізер, за який до ладу сільські клуби чи, як їх прийнято називати, будинки культури або просвіти, не доведеш. Без належного ремонту вони радують своїх відвідувачів лише тим, що є… У деяких селах "Просвіта" лише сниться…

Недосяжною мрією є доведення до належного стану клубу у селі Волиця. Його будівництво ще у далекому 1987 році розпочав голова тодішнього колгоспу ім. Ра-дянської армії Степан Возняк. Фінансувала такий величезний проект площею у 1282,5 кв. м тодішня влада. Усе йшло начебто добре, але з настанням незалеж-ності України проект почав зменшувати оберти. Аж поки у 1993 році не зупинився взагалі… Держава була не в змозі фінансувати будівництво сільського клубу.

Справа заглухла аж до 2005 року. Тоді провели корегування проектно-кошторисної документації клубу – з метою завершення роботи. На той час сільській владі потрібно було понад 6 млн. гривень. Зараз, через подорожчання будматеріалів, ця сума сягає уже 8 млн. 458 тис. грн. У зведеній "коробці" немає ані опалення, ані електрики, ані водо-постачання… Через вимушену перерву стіни знову потребують капітальної побілки…

Минулого літа Кабінет Міністрів України розглянув розпорядження про внесення змін до держбюджету. За документом, 2 мільйони поза-бюджетних гривень мали йти на будівництво Волицького клубу. Та цієї поправки не ратифікували – й село залиши-лося без грошей… Утім, сільський голова Волиці Михайло Ничай вирішив не опус-кати рук. Для початку – провів тендер на встанов-лення вікон. І вікна у клубі уже є, щоправда, з фірмою, яка виграла тендер, досі не розрахувалися…

Перебуваючи у кріслі сільського голови, пан Михайло серйозно взявся за питання клубу. Проект розписано до дрібниць. У цьому приміщенні мають бути, крім актового залу на 300 місць, фельдшерсько-акушер-ський пункт, кімната дільничного інспектора міліції, бібліотека, кімната для футболь-ної команди і навіть кабінети праців-ників сільської ради. Та поки що усі ці плани – лише на папері. Грошей як не було, так і немає. А клуб селу – потрібний, адже воно розвива-ється, сюди переселяються нові люди, відтак – збільшується кількість молоді, яка не має де подітися у вихідні. Хлопцям і дівчатам не залишається іншого виходу, як проводити вільні вечори на дискотеках у сусідніх селах, а вони – подекуди за 3-4 кілометри…

Таких сіл, як Волиця, тисячі. Кожне – зі своїми проблемами. Одні, як жителі села Волиці, уже понад 20 років будують Народний дім. Інші – не мають змоги відремонтувати старий, у якому уже все прогнило…

Надія САПІГА.
с. Волиця.

Голос Сокальщини на GoogleNews