Поезія

Трішки поезії

НАЙБІЛЬША ЛЮБОВ – УКРАЇНА!

В пошані нині псевдо-героїзм,

Подоба квола на життя й людину.

Дай Бог не загубити оптимізм,

Не обернути Україну на руїну.

Бо задля чого проливалась кров? –

Раз не навчилися по вірі жити.

Та материнську ту святу любов

Не дай нам, Боже, знову осквернити.

У кожного він свій – по силі – хрест,

А нарікати звиклося від ліні.

Та хай там що, а ми йдемо вперед –

З Днем Незалежності і слава Україні!

Серпень літу турбот завдає.

Чути в небі птахів голосіння.

Свій до свого іде по своє,

Час збирати і хліб, і каміння.

І збагнути нарешті пора:

Вітер ломить самотні стеблини.

Тільки єдність усіх пригорта

Під широке крило України.

Ми – народ, що в борні охрестивсь,

Щоб воскресла і мова, і пісня.

Тут Шевченка "Кобзар" народивсь,

Лесі Мавка блукає по лісу.

В край мій линуть птахи навесні,

Подолавши кордони й негоди.

Кличе їх таїна рідних гнізд,

Поклик серця і поклик природи.

Так і люди – повернуться все ж,

Бо душі не зігріє чужина.

Лиш любов, без кордонів і меж,

А найбільша любов – Україна!

Світлана МЕЛЬНИЧУК.
с. Перетоки.


 

ВСТАВАЙ, УКРАЇНО!

Вставай, Україно!

Бо годі вже спати!

Осяяло сонечко

Сині Карпати.

Ранок чудовий

Сьогодні настав,

Багато турботи в нас,

Багато в нас справ.

Треба в дорогу

Із ранком рушати,

Треба Вітчизну

Свою прикрашати.

Квіткою ніжною,

Гроном-калиною.

Піснею тішити

В світі єдиною.

Гімн зазвучав –

Кладу руку на серденько,

Ти – колосочок,

А я в ньому – зернятко.

Ти – море безкрає,

Пісчинка я в ньому,

Тебе не віддам я,

На світі нікому.

Буду леліяти,

Серцем кохати.

Ти край мій коханий

Єдиний, як мати,

Що в цілому світі,

У серці єдина,

І ймення твоє

Дороге – Україна.

Любов РИБАК.
с. Угринів.

Голос Сокальщини на GoogleNews