Поглянь, Тарасе, з канівської кручі –
На Україну вже іде весна!
Несе в дарунок квіти препахучі,
Пора пробудження й оновлення ясна.
Поглянь, Тарасе: ген, понад майданом
Лелеченьки, курличучи, летять…
Вже небеса напнули синю фану,
А золотом – твої слова горять!
Твої слова, наш дорогий праотче,
Кобзарю наш, і серце, і душа.
Твої слова: і мудрі, і пророчі,
Де біль волає з кожного вірша.
З Чернечої поглянь, Тарасе, кручі:
Після холодної і лютої зими,
Розправим плечі – крилонька могучі,
І запануємо в своїй країні ми!
Лідія Гий-Шишка, с. Войславичі.