Поезія

Слово поета-шахтаря

Поетичне слово Богдана Мороза для шахтарів Галичини завжди звучало щиро й відверто. Його шахтарські підземні будні пройшли на шахті «Зарічна». Розпочинав роботу на підприємстві з самих початків – з будівництва. Зараз Богдан Григорович голова профспілкового комітету копальні. Як і колись, так і сьогодні не полишає він складати вірші.

– Не можу не писати, – щиро признається. – Слово само лягає на папері.  Вже вийшли дві його збірки – «Прямую у свою дорогу», «Люблю, кохаю, живу», до друку готуються ще дві.

Не один десяток літ пліч-о-пліч зі своїми товаришами-шахтарями добував на «Зарічній» Прометеїв вогонь – чорне золото країни. Тому й не дивно, що його вірші  правдиво  й неповторно відтворюють шахтарські будні, які пройшли через його душу, через його серце. Йому належать слова  шахтарського гімну «Шахтарі Галичини». Нижче подаємо його пісню і декілька віршів.

Любов МЕЛЬНИЧУК (прес-служба Львівської територіальної організації Укрвуглепрофспілки).

* * *
Ідемо в бій –вугільний пласт –
Це наш окоп, а ми його піхота.
Порід пустих скидаємо баласт.
Приспів:
Шахтарі Галичини –
Мужні серця і сильні руки,
Із надр землі, із глибини
Ми чорне золото добудем.
Крокуєм гордо крізь роки
І не забракне нам наснаги
До тих скарбів, що зберегли віки –
Ми знаємо ціну відваги.
Приспів:
Підземна глиб – наш горизонт,
Там арку гне пластів напруга.
Надія тут лише на друга.
Приспів:
Крокуєм гордо по землі.
Під небом чистим забуваєм втому
Йдуть вуглекопи-трударі
Тепло сердець несуть додому.

* * *
Серед лугів виблискує озерце
І швендяє у лозах вітерець.
Несе хмарина із дощем відерце,
Прямує понад трави навпростець.
Заквітчує лататтям зелен-килим,
Шугають радо в небі ластівки,
Заводить трелі соловій коханій,
Ласують травкою трудяги корівки.
Бредемо ми росою в мураві
І пісня жайвора з небес спадає.
Любовний хміль нуртує у крові,
І квіт кохання у душі палає.

* * *
Болить,
якщо мене ударить
рукою скуте по душі.
Болить,
якщо впадуть на мене
прокляття, заздрощі чужі.
Болить,
якщо хтось викидає
окраєць хліба на смітник.
Болить,
невинного осудить
страшної підлості язик.
Болить,
як гляну в очі
бездомного кота.
Болить,
бо за слова пророчі
ведуть когось знов до хреста.

 

Голос Сокальщини на GoogleNews