Стислий огляд подій

Начальниця відділення поштового зв’язку – Стефанія Палига

    У Перв’ятичах кожен знає Стефанію ПАЛИГУ, начальника відділення поштового зв’язку. Двадцять вісім років працює вона на пошті. Ще школяркою любила, коли в дім заходила листоноша і викладала свіжовидрукувані газети та кольоровий журнал, які пахли фарбою.

    Після закінчення вишу працювала на пошті в Сокалі, а згодом сумлінну та відповідальну дівчину призначили завідувачем Перв’ятицького поштового відділення. Розташоване воно в центрі села, тут завжди людно: одні приходять за пенсією, інші – відправити лист чи отримати посилку, поштовий переказ, передплатити газету чи купити поповнення до мобільного телефона. І всіх жінка зустрічає радо, з усіма погомонить, розпитає про життя-буття.

    Пані Стефанія вкладає душу в свою роботу. А працює в кількох іпостасях: вона й начальник, і оператор, і листоноша, і прибиральниця. Для когось було б заважко, а п. Стефанія відчуває себе потрібною односельцям і від того радісно в неї на душі. Простота і щирість у спілкуванні, прагнення допомогти людям – за ці риси характеру її люблять і поважають люди. Для неї важливий кожен клієнт, вона враховує всі побажання. Обов’язково щось тепле і лагідне скаже і дорослому, і малому, і літній людині, порадує листом чи пенсією. Один старенький пенсіонер любить сам приходити за пенсією. Заходячи на пошту, запитує: «Пані добродійко Стефо, мені пенсія є чи ще в дорозі?». Ми вже давно забули це прекрасне слово і раді його чути з уст чоловіка. Людство завжди цінувало своїх добродійників. Так називали за добрі справи, насамперед тих, хто щиро робив добро іншим людям. Нині рідко вживане, це слово сприймається як заохочення до добрих вчинків. А їх на рахунку С. Палиги є чимало.

    Жителі села охоче передплачують як районний часопис «Голос знад Бугу», так і «Високий замок», «Експрес», які їм доставляє п. Стефанія, а ще книги; старші люди, яким важко дістатися на пошту, доручають їй заплатити за комунальні послуги. Самотні люди готуються до її приходу, як до свята. І не лише через те, що принесе їм пенсію, а щоб поспілкуватися, розпитати про події, які відбулися в селах. Вона завжди радо все розкаже і підкаже. 

    Природа наділила цю жінку доброзичливістю, спокоєм, розсудливістю. Вона вміє слухати співрозмовника, а це – запорука порозуміння і довіри.

    Пані Стефанія має прекрасну родину – свій надійний тил – чоловіка і двох доньок, Христину та Іванну, які мають вищу освіту і працюють за спеціальністю. Чоловік Петро дуже працьовитий і, хоч робота в нього нелегка, – трудиться на шахті «Зарічна», та ще й іншим допомагає. А п. Стефанія встигає попорати чималу господарку, навести лад в оселі, прополоти чудовий квітник, а ввечері посидіти разом з чоловіком, погомоніти чи просто помовчати, відчуваючи повноту родинного затишку. І, набравшись сили, вранці знову йде на роботу, до людей, щоб усі вони виходили з пошти задоволеними.

    Богдан СОРОКА, Перв’ятицький сільський голова.

 

Голос Сокальщини на GoogleNews