Щороку їх збирається все менше і менше. Хтось вже відлетів у вирій вічності, а когось недуга прикувала до ліжка. Коли я їх фотографувала, то побачила ще чимало добре знайомих облич. Раділа з того.
Серед них Ганна Виноградська, товаришка моєї покійної мами, яку вона й інші однокурсники називали ласкаво Нюсею. Завжди на зустрічах колишніх студентів педучилища пані Ганна була душею: емоції, найкращі почуття від спогадів виливала у поетичні строфи, які були мудрими і добрими, щирими і шляхетними. Ота шляхетність, яку почерпнула вона у своїй священичовчительській родині, супроводжує Ганну Виноградську (Ковалевську) все життя.
Такими ж добрими, щирими і сердечними є і її поезії для наймолодших і для дорослих, які вона видала у двох книжечках "Намистинкивеселинки" та "Пам`ять серця". Видання "Намистинкивеселинки" справді поезії для дітей, щоб вони пізнавали світ і розвивалися. Вірші веселі, дотепні і цікаві, легко запам`ятовуються, а ще є малюнки, які зможуть розфарбувати діти такими барвами, які вони собі уявили, вивчивши вірш. А поезії "Пам`ять серця" це жмуток миттєвостей життя педагога, інтелігентної жінки, закоханої в поезію і свій рідний край.
Оксана ПРОЦЬ.
На світлині: Ганна ВИНОГРАДСЬКА (Ковалевська), випускниця 1954 року Сокальського педучилища.