14 жовтня ми відзначили День українського козацтва, Покрови пр. Богородиці, яка є оберегом нашої Батьківщини та її борців за волю і правду. На свято Покрови відмічаємо річницю створення Української Повстанської Армії, яка стала яскравим смолоскипом патріотизму українців. Визвольна боротьба ОУНУПА за українську державність належить до найгероїчніших сторінок історії нашого народу. Коротке слово ОУН викликало лють і жах у всіх ворогів України. На Західній Україні боротьба з окупантами не припинялась практично ніколи. Змінювались форми і методи її проведення, аж до 24 серпня 1991 року, коли українська держава, за яку склали голови впродовж віків найкращі сини і дочки української нації, стала реальним фактом. З того часу не тільки в областях Західної України, але й по всій Україні почалося відродження народної пам’яті, зокрема про героїку ОУН-УПА.
Українська Повстанська Армія постала як добровольча військова потуга, створена народом, без будьякої участі урядових структур держави, якої ще не мали. Ця армія без держави продемонструвала феноменальну ефективність у вкрай несприятливих умовах. Теперішня українська держава показала протилежний феномен: держава без належної армії. Та, як і тоді, український народ взявся за створення добровольчих батальйонів, їх забезпечення всім найнеобхіднішим, починаючи від одягу, бронежилетів і касок, до харчування й технічних засобів. Те, що діти долучились допомагати армії – чим можуть і як вміють – вселяє віру й надію, що Україна має гарне майбутнє. Нова генерація українців стала гідним послідовником мужності, героїзму повстанців, відродивши їхні гасла: «Слава Україні!», «Україна понад усе», «Воля України, або смерть». Згадаймо заповіт Марка Боєслава:
Ми посіяли чисте й здорове насіння
Вам на жниво. Хай вже жнуть
І пожате несуть поколінням.
Україна бачить достойне їх мужності і відданості покоління. Покоління таких же патріотів, хоробрих сердець, незборимих кіборгів.
Провідник національновизвольної боротьби українців Степан Бандера в спадок дав настанову як потрібно жити і відстоювати Україну. Вихід, за його словами: у «докорінній зміні, яка охоплює зміст і структуру державнополітичного, суспільнодержавного й економічного життя. Нові ідеї, нові сили, нові системи, щоб дати народові нові напрямки, нові форми». «Ні на що не здадуться навіть найкращі нагоди й готовність (Європи) допомогти, якщо сама нація не виборює і не кує своєї долі власною боротьбою. У боротьбі за свободу слід розраховувати лише на власні сили, мобілізуючи й організовуючи їх».
Саме тому всі українські патріоти шанують ім’я Бандери. Саме тому ця історична постать відома в усьому світі. Саме тому Московія боїться навіть його імені. І саме на Майдані багато людей зрозуміли, ким був насправді Степан Бандера. Тричі засуджений, кожним з окупаційних режимів, на смерть, за те, що боровся за свободу свого народу. Завдяки сучасній московській пропаганді борці за волю та правду, дізналися, що вони «бандерівці». Кожен відчув на власній шкірі, що таке бути бандерівцем. Боротися за свою країну, за свій народ і бути таврованим як його зрадник, фашист та людожер. Відчути злобу та ненависть. За це розуміння було заплачено високу ціну. Слово «бандерівець» стало окресленням і символом незламного борця за волю України, та пострахом для ворогів нації. Можливо, саме це розуміння допомогло вистояти на Майдані, коли йшли під розстріл на Інститутській, коли були вірні присязі України, потрапивши в Іловайський котел. Стояли під гордий клич бандерівців: «Слава Україні!», «Героям слава!» На цьому і тримається дух української нації.
Перейняти багато цінного в боротьбі проти ворогів України, зокрема досвід ОУНУПА, стало можливим завдяки висвітленню їх героїчного спротиву. Відкрито засекречені архіви, опубліковано тисячі документальних досліджень, художніх творів, книгспогадів, меморіальних пам’яток: листівок, плакатів, малюнків, світлин. Це яскраві свідки героїки повстанців, які честь і славу української нації передали наступним поколінням. З повстанських світлин на нас дивляться молоді шляхетні лиця борців. Своїми чистими поглядами наче зазирають у наші душі. Такі ж обличчя в сучасних героїв. Сокальщина гордиться своїми героями, які стали на захист рідної країни. Лицаріповстанці: Володимир Макар – відзначений золотим хрестом заслуги; Іван Климів«Легенда» – посмертно підвищений до ступеня генералаполітвиховника УПА; Василь Сидор«Шелест» – полковник, командир «УПАЗахід»; Василь Василяшко«Перемога», Петро Башук, брати Онишкевичі та ще багатобагато, що й не перелічити, відомих та непізнаних.
Сучасні герої – це продовжувачі їх звитяги. А боротьба – з тим же ворогом, одвічним московським загарбником. Дай, Боже, тепер закінчити цей змаг нашою перемогою.
Як засвідчено, українська земля не втратила своєї героїки. Найкращі зпоміж нас зараз відстоюють незалежність України. Історія ще впише їхні імена. А ми вклонімося перед могилами і воїнів УПА, і «Небесної сотні», героїзму і жертовності на східному фронті, в•т. ч. і сокальчан Ігоря Білика, Віктора Сивака, Валентина Прихода. Слава Героям! Слава Україні
Катерина ПАНЧИШИН,•бібліограф Сокальської ЦРБ ім. В. Бобинського.
Святкові події