Святкові події

Відбуваються урочистості з нагоди 160-річчя від дня народження Олександра Мишуги

З нагоди 160-річчя від дня народження видатного українського оперного співака мецената, громадського діяча Олександра МИШУГИ відбуваються різноманітні урочистості: з 9 по 23 червня в селі Новий Витків проходив другий тур обласного фестивалю академічного вокалу "Молоді таланти – Мишузі", у якому взяла участь і виборола третє місце Тамара Дубенчук, вихованка Сокальської школи мистецтв імені Віктора Матюка.

Наприкінці ХIХ, на початку ХХ століть ім`я Олександра Мишуги золотими літерами засіяло на скрижалях світового оперного мистецтва, поряд з такими зірками, як Ф. Шаляпін, Е. Карузо, М. Баттіотіні, А. Патті, С. Крушельницька, М. Менцинський та інші. Ім`я його живе у серцях й пониніі. Проймає гордість за українського співака, відомого у світі.

 Олександр Мишуга народився 7 червня 1853 р. в тодішньому маленькому містечку Новий Витків Радехівського повіту, в родині шевця. Його батько намагався навчати дітей співу, прищепити любов до народної пісні.

Одного разу батько разом з Олександром та ще декількома парафіянами поїхали до Львова на день св. Юрія. На храмовому святі хлопець захопився церковним співом, і почав підспівувати своїм мелодійним голосом. На нього звернув увагу регент хору і влаштував до дяківської бурси при церкві. Пізніше – навчання у гімназії та вчительській семінарії, нетривала праця у Львові на вчительській посаді.

Але О. Мишуга мріяв стати професійним оперним співаком. І ось він починає навчатися співу у Львівській консерваторії у викладача співу, професора Валерія Висоцького, у минулому визначного оперного співака. Шанувальники таланту Олександра Мишуги, передова громадськість Львова сприяє йому продовжувати навчання, вдосконалювати вокальну техніку, артистичну майстерність. Він співає у хорі, виступає на концертах як соліст.

Вперше перед львівською публікою як оперний співак постав в опері С. Монюшки "Страшний двір". І виступив досить вдало. З нагоди 20-річчя з дня смерті Тараса Шевченка співав у концерті "Наша доля" А. Вахнянина. Так до молодого талановитого співака прийшов успіх. Але цього було недостатньо. Бо шлях у велике мистецтво можливий лише за умови навчання в Італії. Кошти, зароблені на концертах, та допомога шанувальників його співу дала змогу навчатися у професора Джованіні в Італії, де, як кажуть, навіть дерева співають. У 1883 році пробував себе на італійській
сцені. Дебют відбувся в оперному театрі м. Форлі, в опері Ф. Флотова "Марта", і мав успіх. Тоді перед ним відчинилися двері найкращих театрів Європи. З великим успіхом виступав у містах Італії: Мілані, Турині, Ніцці, Флоренції… Вибрав собі артистичний псевдонім "Філіппі", взявши ім’я батька Пилипа.

Так почалася блискуча оперна кар`єра Олександра Мишуги. Його запросила дирекція Львівського оперного театру на сезон 1883-1884 рр. Виконуючи головні партії вокалу в операх "Фауст" Гуно, "Фаворитка" Г. Донцетті, "Галька" С. Монюшка, співак проявив великий драматичний талант, поєднаний з українською поетичністю і задушевністю. Його оксамитовий голос дуже любила публіка. Опери, у яких він брав участь, завжди відбувалися у переповненій залі.

Після Львова Олександр Мишуга виступає у Варшавському великому театрі, як перший тенор. Його ім`я впродовж багатьох років не сходить з уст польських любителів співу, для поляків він стає легендою.

Через рік ліричний тенор – Філіппі Мишуга – соліст Віденської придворної цісарської опери. А далі Олександр Мишуга з величезним успіхом виступає на багатьох оперних сценах Європи.

Незважаючи на великі досягнення у вокалі, він наполегливо працює, вдосконалює техніку співу і акторську майстерність. Його педагогічний талант проявився на посаді професора сольного співу в музично-драматичній школі М. Лисенка, де зробив цілу революцію в науці вокалу, викладання співу поставив на наукову основу, застосувавши свої методи навчання.

Олександр Мишуга виховав багатьох знаних співаків, серед них Михайла Микишу, Марію Тессейр-Донець, згодом професора Київської консерваторії, Маю Чінберг, шведську співачку .

Перебуваючи за межами рідного краю, Мишуга підтримує міцні дружні зв`язки з відомими представниками української культури, духовенства: І. Франком, Лесею Українкою, М. Коцюбинським, В. Стефаником, С. Крушельницькою, композитором В. Матюком, митрополитом А. Шептицьким і багатьма іншими.

Служити своїм мистецтвом народові – таке основне кредо митця. Отримуючи великі гонорари за успішні виступи, усі свої кошти віддавав на розвиток національної культури. Неоціненною була допомога музичному інституту ім. М. Лисенка, Товариству НТШ, ремісничо-промисловій бурсі, товариству "Просвіта", стипендії обдарованим, але бідним студентам. Завдяки його матеріальній підтримці вийшла збірка поезій Івана Франка "Зів`яле листя".

За кошти О. Мишуги в рідному містечку був споруджений храм, також завдяки його допомозі зроблено розпис іконостасу церкви Святої Трійці в с. Половому, що на Радехівщині, відомим художником Модестом Сосенком. Жителям цього села, в оселях яких сталася пожежа, пожертвував дві тисячі корон. Матеріальну підтримку, тисячу корон, отримала його сестра-монахиня Павліна для Згромадження Пречистої Діви Марії у містечку Тартаків. Ці факти промовисто говорять про велику душу, щире серце і щирі почуття митця, патріота, мецената.

Особисте життя Олександа Мишуги було складним і навіть трагічним. Він був одружений з сестрою відомого польського письменника Б. Пруса, Марією. Але подружнє життя було нетривалим. Друге кохання, до талановитої польської драматичної артистки Марії Вісновської, теж було нещасливим. Вона трагічно загинула від кулі корнета царської лейб-гвардії Олександра Бартенева. І Олександр Мишуга до кінця своїх днів залишився самотнім.

У 1914 році Олександр Мишуга поїхав на лікування в Італію. Підлікувавшись, почав працювати в школі співу у Римі, Мілані, Раміолі. Там знайомиться з подружжям Чінберг зі Швеції і переїжджає наприкінці 1919 року до Стокгольма, де відкриває свою школу співу.

Хвороби точили тіло митця, підривали здоров`я. Переїзд у курортну місцевість Німеччини не допоміг покращити самопочуття. 9 березня 1922 року Олександр Мишуга помер.

Перед смертю склав заповіт, щоб його майно передали Музичному інститутові імені М. Лисенка у Львові, а тіло поховали в рідному Виткові. Наприкінці вересня цього ж року його тлінні останки перевезли до Львова. А звідти, 29 вересня, поїздом до Радехова і підводою до Виткова. Його проводжала багаточисельна процесія, співало аж три хори..

Про нього так написав український поет, театральний критик Степан Чернецький: "Мишуга був співаком з Божої ласки…., він був поетом у співі". Український етнограф, мистецтвознавець Вадим Щербаківський охарактеризував постать співака Олександра Мишуги, як людини, яка була зразком для інших митців, була світочем для наших існуючих і ще ненароджених артистів.

 Опрацював

Василь ВОЛОШИН.

 

Голос Сокальщини на GoogleNews