Чому наречені у день весілля обмінюються обручками, б’ють посуд та кидають цукерки? Насправді, це все є невід’ємними елементами українського весільного обряду, який є дуже цікавим, тому варто знати значення кожної його частинки.
Під час вінчання у церкві чи при офіційній реєстрації шлюбу молодята на знак своєї любові та вірності обмінюються обручками.
Що ж означають обручки?
Обручка, як символ єднання чоловіка та жінки, має дуже довгу історію. Ще в Давньому Єгипті колечко символізувало вічну любов та відданість. Окрім того, обручки недаремно мають круглу форму. Вважається, що обручка є безкінечною, не має ні початку, ні кінця, як час, повертається до свого початку, як життя. А форма колечка така ж, як форма Сонця та Місяця. Кільце в давнину означало коло, а це був символ завершеності, повноти. Чому обручки одягають на безіменний палець? Існує думка, що безіменні пальці людини є нерозлучними і щоб молоді не розлучились саме на ці пальчики одягають колечка. В Україні обручки переважно носять на правій руці, але деякі європейські народи одягають кільця на ліву руку, адже вважають, що через безіменний палець лівої руки проходить «артерія любові», бо ця рука ближче до серця.
Невід’ємним атрибутом весільного обряду є коровай, яким зустрічають молодих. Хліб, як символ достатку і матеріального благополуччя, у слов’янських народів був знаком божественного заступництва та оберегом від ворожих сил. Тому й не дивно, що весільний коровай прикрашають символами щасливого шлюбу, благополуччя, статків, плодючості та вічної любові.
Також є гарна традиція заносити наречену на руках до хати. У слов’ян цей звичай з’явився від вірування, що наречена є незахищеною від злих сил, що чигають на неї. А тому, щоб обдурити підступні сили, наречену несли на руках. Якщо вона не ступає по землі, отже її немає тут. Щоправда, тепер наречену не тільки до хати заносять, але й із Рацсу чи з церкви на руках несуть.
Коли молоді виходять з хати чи з Рацсу, їх обсипають пшеницею (символ плодючості) і монетами (символ достатку). В Америці для обсипання молодих використовують рис, щоб були багаті та успішні.
А після вінчання є звичай кидання цукерків нареченою. Наречена, кидаючи цукерки, ділиться радістю із всіма гостями, наче «підсолоджує» їх життя, сподіваючись, що і в їхній сім’ї життя буде тільки солодким.
Ще під час весільного обряду люблять бити посуд: або бокали розіб’ють, або тарілку навмисне кинуть об асфальт. Але це не страшно, адже всі знають, що посуд б’ють на щастя. Окрім того, люди придумали прикмету: якщо посуд розбився на великі частинки, то у молодої родини першим народиться хлопчик, якщо на дрібні – то дівчинка.
Також в українців є традиція покривати голову нареченої фатою. Фата, як символ чистоти і невинності, у давнину мала ще й захисну функцію, вберігаючи від злих духів. Колись українські дівчата виходили заміж у барвистому весільному вінку, в який впліталися всі знакові та оберегові елементи: квіти ружі та лілеї, колосся пшениці, гілки калини, листя хмелю та винограду, голівку часнику. Образ нареченої завершували широкі і довгі різнобарвні стрічки. А тепер віночки заміняє фата, яка хоч і не має стільки різнобарвних квіток у собі, але милує око не менше.
І ще одна звичай – це кидання весільного букета. Зазвичай, молода кидає не свій букет, а ще один, схожий на весільний. Отой букет летить у натовп незаміжніх дівчат і котра його зуміє зловити, то сама незадовго має вийти заміж.
Як бачимо весільних традицій в українського народу багато, що робить українське весілля по-своєму неповторним та багатим.
Оксана Попович