Третього травня Україна відзначала знаменну подію в історії 100-річчя перемоги Січових стрільців на горі Маківка. З цієї нагоди Президент України Петро Порошенко підписав відповідний указ.
Делегація з Сокальщини на чолі з головою райдержадміністрації Олегом Кожушком та начальником відділу в справах молоді та спорту РДА Андрієм Мандриком, депутатами районної ради теж взяла участь в ювілейних заходах, що відбувалися на горі Маківка у Сколівському районі. Були й жителі району, які приїхали окремо.
…День перед тим моросив дощ, усі думали-гадали, як будуть в таку негоду підніматися на вершину української слави, де в бою з москалями загинули молоді двадцятирічні хлопці, цвіт нашої нації. Але яким же було здивування, коли 3 травня з самого ранку яскраво засвітило сонце. З усіхусюд на Сколівщину з'їхалося кілька тисяч українців, поляків, аби вшанувати пам'ять Січових стрільців та гідно відзначити ювілейні сторічні події з дня бою на горі Маківка. Тут можна було зустріти сім'ї з маленькими дітьми, які йшли з синьожовтими віночками і прапорцями в руках, молодь і зовсім літніх людей, які долали круту дорогу на вершину української слави. Тих, хто не міг самостійно піднятись, підвозили на автомобілях. До речі, цьогоріч зробили нову дорогу на гору, вона суттєво довша у порівнянні з тією, яка була досі 4,5 км, але підйом є менш крутим від попередньої. По дорозі йшла молодь у вишиванках, співаючи патріотичних пісень, їм підспівували і літні люди.
Півтори години часу і майже п'ять кілометрів подолано, ми на Маківці. У 1915 році на цій вершині Карпат відбувся запеклий бій легіону Січових стрільців з російськими військами, що мали чисельну перевагу. Дві сотні Українських січових стрільців розбили полк російської армії. Близько півсотні українських хлопців загинуло, їх імена увіковічнені написами на хрестах. На горі цьогоріч оновили могили полеглих воїнів, прикрасили меморіальний комплекс.
Духовий оркестр Національної гвардії України виконував жалібні мелодії. Делегацію зі Львова очолювали голова облдержадміністрації Олег Синютка, голова обласної ради Петро Колодій, депутати обласної ради, керівники райдержадміністрацій Львівщини.
Хор заспівав пісню "Ой у лузі червона калина", потім на усі карпатські гори й полонини пролунав Гімн "Ще не вмерла України…". Квіти до меморіального комплексу Січовим стрільцям поклали від Президента України Петра Порошенка, а також керівники області, молодь, бійці добровольчого батальйону "ОУН", члени громадських та політичних організацій.
Коли на святкування ювілейних заходів прийшли понад п'ятдесят воїнів з добровольчого батальйону "ОУН", у військовій формі, присутні заплакали. Молоді, повні сил і енергії, але очі їх сумні просто з Маківки вони їхали на передову, на війну… Колись українські хлопці згинули на Маківці, під Крутами, в повстанських криївках.
Здавалось, ті часи позаду, а зараз молодь знову помирає за свою державу. Минулоріч на Майдані, тепер на передовій, на сході України. Ось якою дорогою ціною нам доводиться захищати державу від одного-єдиного ворога сусіда-агресора Росії.
Панахиду за убієнними на горі Маківка відслужили сімнадцять священиків на чолі з єпископом Самбірсько-Дрогобицької єпарції УГКЦ Григорієм Комарем. У промові, він, зокрема, сказав:
Ми живемо у складний час час неспокою. Переживаємо чи не найскладніші часи в новітній історії України. Запитаймо кожен себе: чи зможемо вистояти перед ордою ХХІ століття? Чи зможемо дати гідну відсіч москалям? Зможемо, бо горстка січових стрільців тут, на цій славній горі, перемогла значно чисельнішу російську армію. Сьогодні ми зібралися тут за покликом серця, щоб набратися духу патріотизму, щоб кожен міг збагнути, як треба любити і боротися за рідну землю. Ці герої, могили яких бачимо перед собою, і ті, які стоять перед нами бійці з передової, показали нам гідний приклад, якою дорогою маємо іти в майбутнє, щоб ніколи з шляху правди не збилися на манівці. Їхній подвиг допоможе нам, українцям, і нині перемогти агресора. Будьмо єдині!
Звернення від Президента України зачитав голова Львівської ОДА Олег Синютка. Він також звернувся до усіх пристуніх на святкуванні з такими словами: "Сьогодні ми стоїмо на святому для кожного українця місці, оскільки це не лише поле нашої битви, але й поле нашої перемоги. Ми повинні знати це самі й вчити наших дітей, що українці нація переможців. Прикро, але через 100 років після бою на Маківці, українці знову захищають державу в боях, тільки вже в іншому кінці країни. Сто років тому московський чобіт топтав карпатські гори, нині він знову топче українську землю, ми не дозволимо, щоб ця московська орда далі ступила на Україну. Ми повинні стати проти них усі разом, брат до брата, серце до серця, розум до розуму. Ми повинні здолати російську агресію на сході, бо саме там захищаємо Карпати, наші домівки, Галичину. Звертаюсь до усіх чоловіків словами з пісні: "Хлопці, підемо, боротися будемо. За Україну, за вільнії права, державу!".
Голова обласної ради Петро Колодій зазначив: "Сто років тому Україна горіла в полум'ї Першої світової війни. Ця війна перерізала українську землю лініями окопів і колючого дроту, перетворила квітучі міста і села у руїни, забрала життя мільйонів українців, залишивши неоплакані могили. Ми зібралися нині тут, на святому місці, де свій останній бій прийняли січові стрільці. Вони загинули за рідну землю, не маючи держави. Їх дух, який передався від Княжої доби, козацького війська, став твердинею на шляху російського війська. Він і надалі передавався Героям національно-визвольних змагань, Героям Майдану, Героям Небесної сотні та тим Героям, які нині захищають державу на сході України. Сьогодні ми усі прийшли сюди, щоб вшанувати пам'ять полеглих, щоб взяти цей патріотичний дух і передати далі, нашим дітям, наступним поколінням. Нам треба прогнати москалів з української землі. Я вірю: Україна була, є і буде".
Емоційним був виступ капелана крайового братства ОУН-УПА, священика о. Михайла Нискогуза: "Я мав щастя служити великодню Службу Божу нашим воїнам у Пісках. Я бачив незнаних Героїв добровольчого батальйону "ОУН" під керівництвом великого патріота і українця Миколи Коханівського, його бійців, молоденьких дівчат. Коли їх запитував, чому тримають у руках такі великі автомати, вони відповідали: ми їх забрали у боротьбі, на війні. Я бачив нескорених кіборгів із інших батальйонів, зустрічався із бійцями із 93 бригади, відчував їхній піднесений дух. Вірю, що з такими захисниками перемога буде за нами".
Отець Михайло Нискогуз подякував командиру добровольчого батальйону "ОУН" Миколі Коханівському за віддану службу на благо України і вручив йому орден "Степана Бандери", а також два освячених прапори синьожовтий і з надписом "Бог і Україна".
Слова вдячності січовим стрільцям і новітнім Героям на передовій сказали депутат Львівської обласної ради Святослав Шеремета, депутат Верховної Ради України VII скликання Олег Тягнибок, голова Сколівської РДА Ігор Свистун, лауреат Шевченківської премії, поет Роман Лубківський, професор ЛНУ ім. Івана Франка Михайло Гнатюк.
Після урочистої частини всі присутні побачили театралізоване військово-історичне дійство "Бій за гору Маківку", яке підготували реконструктори Товариства пошуку жертв війни "Пам'ять". Усе було, як насправді: і постріли гармат, і скрегіт кулемета, і поранення. Та все ж таки перемогли січові стрільці. Віримо, що перемога України зараз теж уже не за горами.
Щасливі, з піднесеним настроєм по крутих схилах усі спускалися з Маківки, співаючи українських патріотичних пісень. Попереду нас, шеренгою, ішли бійці-добровольці, які вирушали з Маківки на схід. Нехай же вони скоро повертаються додому з перемогою.
…По дорозі сокальчани також зупинилися біля кринички в с. Тухля, воду з якої пив сам Іван Франко, коли писав знамениту повість "Захар Беркут". Нині в селі стоїть пам'ятник поету, а також здалеку видно пам'ятник Захару Беркуту з однією рукою, бо друга рука відпала після удару блискавки. Також ми побували на водоспаді в с. Кам'янка, який належить до національного природного парку "Сколівські Бескиди".
Краса Карпат запам'ятається нам надовго. Втомлені, але щасливі, сповнені позитивних вражень ми повернулись назад у рідний Сокаль. До наступного сходження, гори-Карпати!
Ольга ДИЛИН.
Фото Алли Федорченко.
