«Мама – звучить гордо. Адже матері віддають мудрість своєї душі, тепло свого серця, усе своє здоров’я дітям. Вірна безмежна материнська любов не знає ні страху, ні розрахунку, ні сумніву. Вона очищає і оберігає нас. Хай святиться ім’я твоє, мамо», – такими словами розпочала урочистості з нагоди вручення медалей та посвідчень «Мати-героїня» заслужений працівник культури, керівник апарату РДА Марія Христинич. 3 липня до райцентру з’їхалися жінки з усіх куточків району, щоб отримати державну нагороду за материнство, бо вони народили, виховали п’ятеро і більше дітей.
В цей день в уквітчаній рушниками світлиці районного Народного дому панувала особлива аура любові, добра та подяки. Ведуча Марія Христинич знаходила такі слова, які торкалися найпотаємніших струн душі. І раз пораз старенькі жіночки витирали непрохану сльозу з обличчя. Але це були сльози радості, бо їх згадали і низько вклонилися за важку материнську працю, за недоспані ночі, за усі тривоги та переживання за дітей, бо їм випала нелегка доля стати багатодітною матір’ю.
У вітальному слові заступник голови Львівської ОДА Ірина Романів, зокрема, сказала:
– Ви зробили для свого народу важливу справу: народили дітей. Їм розбудовувати нашу державу, творити, планувати. Але ці плани здійсненні тільки тоді, коли будуть українці, будуть народжуватися діточки. Щиро дякую матерям за ту щоденну роботу. Ви не мешкаєте у найкращих умовах. Мої батьки теж народилися і виросли у Львівській області – Кам’янка-Бузькому і Яворівському районах. У дитинстві, перебуваючи у селі бабусі, бачила скільки праці і турботи в кожної жінки, яка зранку вся у роботі: діти, дім, господарка. Завжди дивувалася, звідки у неї сила і наснага ще й до виховання дітей: вона їх пригорне, навчить молитви, виховує у добрих традиціях, в яких колись виховували її. Велике Вам спасибі і низький уклін. Розумію, що Ви довго чекали, щоб вшанували і відзначили Ваше геройське материнство. І час на це прийшов…
А далі настала урочиста мить – Марія Христинич зачитала Укази Президента України від 11 травня 2013 р. №252 і №253 «Про присвоєння почесного звання «Мати-героїня», а заступник голови ОДА Ірина Романів вручила жінкам медалі та посвідчення про присвоєння їм державної нагороди.
За материнську самовідданість, народження і зразкове виховання дітей, забезпечення умов для всебічного їх розвитку присвоїли почесне звання «Матигероїня» 34 багатодітним матерям Сокальщини, які мають п’ятеро і більше дітей, зокрема, Марії Баран (Завишень), Ганні Іваневич (Волиця), Любові Любачевській, Михайлині Матрипулі, Ользі Цюпці, Ганні Рибці (Сокаль), Людмилі Паладовській (Фусів), Любові Попадюк (Реклинець), Катерині Гнідець (Стаївка), Марії Головко, Катерині Душній, Ганні Клебан, Марії Мисак (Хлівчани), Парасковії Гуменюк, Марії Панасюк, Марії Сенюк (Завишень), Марії Євуш (Пристань), Ганні Занько, Ганні Зубейко, Марії Пашковській, Ганні Цюпі (Великі Мости), Ганні Клуб, Олександрі Луцьків (Бутини), Ганні Коваль (Боб’ятин), Зінаїді Макаревич (Войславичі), Ользі Назар, Надії Новосілець (Лещатів), Любові Режко (Угнів), Світлані Стаднік (Матів), Стефанії Фетісовій (Хоробрів), Євдокії Халуз (Низи), Світлані Яблонській (Сілець), Галині Стахович (Борятин).
На жаль, не всі матері змогли приїхати на урочистості. За них отримували нагороди діти та внуки, які з гордістю за рідну маму чи бабусю приймали їх. Пані Ірина вітала кожного та розпитувалася про родину. Жінки радісно розповідали про дітей, внуків та правнуків. Адже найстаршим героїням уже понад вісімдесят, а наймолодшим – під сорок.
Опісля привітала жінок з державною нагородою та подякувала їм за самовідданість і невичерпну любов, якими вони керуються у вихованні дітей, голова РДА Наталія Карташова: «Немає святішого слова, як слово «мама», немає ріднішої людини від мами. І лише материнське серце здатне прощати, а материнська любов для нас усіх – це одвічний оберіг».
Здавна українки були берегинями роду, вони народжували дітей, виховували їх, давали їм крила… І найбільше щастя для матері, коли діти здорові й у них все добре. Тоді душа її співає.
Адже звикла виливати свою біль і радість у пісні, одну з них – колискову – пам’ятає кожен з нас.
А нині зі сцени районного дому співали для матерів. Подарували декілька хвилин хорошого настрою, світла і ніжності – чарівним співом українських пісень – викладач та учениця Сокальської школи мистецтв імені Віктора Матюка Ірина Грабова і Тамара Дубенчук та народний вокальний ансамбль «Гармонія душі» с. Перв’ятичі (керівник Галина Микитюк).
Марія Христинич, наостанку, побажала всім матерям, щоб у них на столі був хліб, в родині панувала любов, згода, радість і щастя, а головне, щоб були здорові їхні діти. А матері жили багато літ, бо вони – продовжувачки й берегині роду, українських традицій та звичаїв.
Учасники ансамблю «Гармонія душі» заспівали матерям «Многая літа». Опісля всі присутні сфотографувалися на пам’ять.
З хвилюванням, від дарунку української держави за велику жертовність, служіння покликанню вічному і святому – материнству, жінки підходили до заступника голови ОДА Ірини Романів та голови Сокальської РДА Наталії Карташової і дякували за таку шану і увагу, ділилися наболілим.
Одна з винуватиць події, Марія Баран, сказала, що вже й не сподівалася отримати відзнаку «Матір-героїня», бо їй уже 76 років, вона ледь пересувається, дуже болять ноги. Нині сюди її привезла донька. Жінка народила і виховала п’ятьох дітей. Найстарша з 1958 року, наймолодша – з 1981го. Усі вони уже дорослі і мають свої сім’ї, але у мами болить серце за кожним з них. Марія Пилипівна дочекала п”ятьох внуків і двох правнуків.
«Чи важко було виховувати дітей? – жінка на хвилинку замислилася над відповіддю. – Ніколи про це не думала. Звісно важко, бо колись ніхто не мав таких довгих декретних відпусток. Місяцьдва – і знову повертався на роботу. У багатодітних матерів тоді не було ні привілеїв, ні достатку в родинах. Старші діти бавили молодших. Я працювала дояркою, тож самі знаєте, яка це тяжка праця. А вдома – господарка. Тримали корову, бо дітям потрібні були молоко та молочні продукти. Як могли, так і виживали».
…Відлітають літа, як ті журавлі. Виростають діти і, наче птахи вилітають з отчого дому. Та їх завжди чекають у батьківській хаті, що квітує у жовто-гарячих чорнобривцях та різнобарвних мальвах, які так дбайливо посадили неньчині руки. Живіть, неньки, довгодовго, щоб ми могли відчувати себе дітьми.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.