Таку назву мав вечір зустрічі з випускниками Угринівської школи, який традиційно відбувся у Народному домі. Організатори і спонсори – учні дев“ятого класу та їх батьки. Аби усім було веселіше, вони запросили музиканта Ярослава Вовчака з Хороброва, в репертуарі якого багато авторських пісень про школу, вчителів. Сценарій склала класний керівник дев“ятого класу Тетяна Шостак, котра обрала символом вечора українську народну вишиванку. Тож і сцена, і зал були прикрашені вишивками. Одягнули їх й цьогорічні випускники – учні дев“ятого класу. Ведучі Уляна Шевчук та Мар“яна Тимчишин розпочали свято піснею «Яворина», яку присвятили світлій пам“яті колишнього директора школи Івана Васильовича Курцеби. Це була його улюблена пісня… Зі сльозами на очах їм підспівували присутні у залі. Потім звучали пісні про школу, вчителів, різні гуморини та сценки зі шкільного життя, які майстерно виконували учні дев“ятого класу.
Уляна Шевчук та Мар“яна Тимчишин запросили на сцену випускниківювілярів, які закінчили школу 555 років тому. Цьогорічні випускники вітали почесних гостей віршами (їх склала місцева поетеса Любов Рибак). Ті, хто закінчив школу двадцять років тому, вийшли на сцену і ніби повернулися у шкільні роки. Вони згадували як навчалися, як організовували свята, як вміли гарно співати. І на підтвердження цих слів подарували глядачам віночок пісень. Одну з них – «Чебреці» заспівала Тетяна Шевчук. А далі тридцятирічні ювіляри розповіли як склалася доля кожного з них і підготували для вчителів та теперішніх учнів музичний подарунок – пісню своєї юності «Біла хата в саду», яку заспівала Софія Пукас.
Марія Дуб“як поділилася спогадами про шкільні роки, біологічний кабінет, де вони навчалися, і досліди з хімії та біології, які проводила з ними класний керівник Ганна Микита. А Ганна Теодозівна, в свою чергу, уже як випускниця п“ятдесятих років, подякувала класному керівнику Софії Бутринській, яка прищепила їм любов до рідного краю, природи. У їхньому класі навчалося 14 дітей, лише семеро з них дочекали цього дня. Поруч неї стояла така ж, як і раніше, тільки з посивілим волоссям, їхня вчителька Софія Бутринська. Вона вдивлялася в кожного і згадувала як вони сиділи за партами, уважно слухали її на уроці. Скільки років минуло… Нині її учні водять до школи уже внуків. Софія Іванівна пишається своїми учнями, які стали добрими людьми. Деякі з них – вчителями, і нині «сіють добре та вічне», дбають про село та школу. З цікавістю слухали випускники й спогади Юрія Лещака, який закінчив школу 55 років тому. І порівнювали, як змінилася за ці роки їхня рідна школа, як покращилася її матеріальнотехнічна•база. Нещодавно за сприяння начальника відділу освіти РДА Романа Монастирського вдалося добудувати їдальню та внутрішні туалети. Саме на цьому й акцентувала увагу директор школи Вікторія Заяць. Вона також підкреслила, що найбільша гордість школи – це її учні. Минають роки, і ті покидають стіни рідної альмаматері, але назавжди у серці кожного з них, куди б їх не закинула доля, залишаються спогади про перших вчителів, школу, рідне село. Вони охоче приїжджають і приходять сюди. І вона завжди радо чекає на зустріч з ними. Вікторія Заяць подякувала учням 9 класу, їх батькам і класному керівникові Тетяні Шостак за гарно організоване свято.
Урочиста частина вечора закінчилася піснею «Надія», бо кожній людині завжди потрібні віра, надія, любов… А далі випускники ділились спогадами та згадували свої шкільні роки і вслухалися у до болю знайомі мелодії «Пісні про вчительку» та «Шкільного вальсу».
Олеся МАЦЮРА, Галина ШЕВЧУК, вчителі початкових класів.