Святкові події

Зірка ясна засіяла!

Ніч огортає землю… У хатині метушня: заклопотана господиня, молячись, ліпить пампушки, господар тре мак для куті, а діти все виглядають у вікно, немов на когось чекають. І всі, як на диво, відчувають духовне піднесення, душевну рівновагу, спокій. Всіх наповнює невимовна радість.

Раптом хтось із дітей голосно скрикнув: «Зірка ясна засіяла!»

Це та Зоря Вифлеємська, яка усьому світові сповістила про народження ХристаСпасителя, яка щороку закликає рідних до духовного єднання за святковим столом на Святвечір, подякувати Господеві за дарунок людству.

Свята вечеря в Україні  це цілий обряд. Нею завершується передріздвяний піст   Пилипівка і починаються власне різдвяні урочистості. У народній традиції Святвечір зберіг чимало давніх звичаїв. На столі обов’язково повинно бути дванадцять пісних страв. Головною з них є кутя. Це пшениця з медом, де пшениця, як зерно, яке щороку оживає, є символом вічності, а мед  символом вічного щастя Святих у небі. Святвечір і Різдво  найбільше сімейне свято. Як правило, усі рідні приїжджають із різних куточків світу до батьківської хатини, щоб зібратися за спільним столом.

У давнину голова сім’ї (дід або батько) займав місце на покуті, а біля нього праворуч і ліворуч сідали сини та дочки за віком. Перед початком господар вносив до хати і стелив на долівці солому  «діда», на столі  сіно, а на покутті ставив пшеничний або вівсяний сніп  «дідуха», який символізує новорічний урожай, добробут, багатство та долю людей. У соломі кудкудакали діти, щоб кури неслися. Коли українські селяни збиралися до різдвяного столу, перед кожним із них лежало три голівки часнику, а посередині  дванадцять цибулин, прикритих сіном. Це мало відвернути хвороби та злих духів. Першу ложку куті господар кидав до стелі, промовляючи: «Сійся, родися, як очерет, стрімка, красна, як золото».

Значна частина святвечірніх звичаїв пов’язана з пам’яттю про померлих предків. Перед вечерею відвідують їхні могили, засвічують на них свічки, вдома залишають трішки з кожної страви. Вірять, що душі померлих у передріздвяний вечір відвідують рідну •домівку і через частування спілкуються з живими нащадками.

Найважливішим у різдвяному обряді є сповіщання про народження Христа колядою, вертепом. Діти переодягаються у образи ангелів, пастухів. Три східні царі Гаспар, Мельхіор, Балтазар приходять до Новонародженого і приносять йому свої дари: золото, ладан і миро, що символізують визнання і покору. А з чим кожен із нас прийде до маленького Ісуса цього року, які дарунки покладе у Його ясла? Він не потребує коштовностей, Йому потрібна лише подяка, усвідомлення нами того, для чого Він, Син Господній, був посланий Богом на землю.

Дуже прикро, що занепадають традиції наших предків. Адже разом із цим знецінюється важливість події, яку ми відзначаємо. Тож робімо так, щоб Зоря Вифлеємська вічно сіяла у небі, а на землі урочисто звучало: «Христос рождається!»

Оксана ЗАГАКАЙЛО,
студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка.

Голос Сокальщини на GoogleNews