Мій чоловік, Ігор Мирославович Шурмяк, починаючи з березня 1974 року, почав здавати кров. Добре запам’ятала цю дату, бо тоді народила дитину. Донором він був до 1995 року. За цей період здав чимало крові, яка врятувала не одне людське життя. За часів СРСР був нагороджений трьома медалями I, II i III ступенів. Мав посвідчення донора. Але разом з іншими документами воно згоріло під час пожежі у квартирі, яка сталася навесні 1990 року.
Разом з чоловіком ми виховали п’ятьох дітей. Все життя він пропрацював на Сокальському звірогосподарстві, а нещодавно пішов на заслужений відпочинок. Як донор, мав би отримувати надбавку до пенсії. Та коли я звернулася на станцію переливання крові, то з’ясувалося, що там є записи лише з 1989 року, з часу, коли вона відкрилась. І тепер чоловіка посилають з однієї інстанції в іншу, а кінців знайти не можна. І все-таки сподіваємось, що він недаремно здавав кров і чиновники знайдуть необхідні документи.
Марія ШУРМЯК, жителька с. Велике.