3 липня у Сокалі побувала заступник голови обласної державної адміністрації Ірина Романів. Вона зустрілася з головою РДА Наталією Карташовою, цікавилася життям та економічною ситуацію району. Опісля привітала багатодітних матерів району, яким в цей день урочисто вручали державні відзнаки та посвідчення «Мати-героїня» в районному народному домі. Після урочистостей пані Ірина відповіла на декілька запитань кореспондента газети «Голос знад Бугу».
– Ірино Федорівно, сьогодні Ви приїхали на Сокальщину з почесною і приємною місією: привітати багатодітних матерів з отриманням державних нагород. Які Ваші враження після зустрічі з ними?
– Мене сюди привів обов’язок, як заступника голови ОДА. І хочу зазначити, що нині з боку Президента України та уряду є велика увага до матерів-героїнь. І це дуже приємно. Адже ці жінки заслужили на це, бо здійснили материнський подвиг. Нині рідко хто має двійкотрійко дітей, а у них – п’ятеро і більше. Тож, кожен з нас розуміє, скільки клопотів та проблем вони добровільно поклали на свої плечі. Матеріберегині випромінюють тепло і світло, все це передають своїм дітям. Я добре це відчула, торкаючись їхніх рук. Ті материнські руки, добрі емоції, атмосфера свята заворожили мене. І це допоможе мені у житті.
– Як виглядає Сокальщина на рівні інших районів Львівщини?
– Я не можу бути об’єктивною, бо ще не маю достатньо матеріалу і досвіду, щоб порівняти Сокальщину з іншими районами. Просто минуло ще не так багато часу. Це мій перший приїзд до району. Звичайно, найперше, що кинулось у вічі – це дороги, дороги. Враження від них одні з найгірших. Що стосується ситуації в тих галузях, якими я керую: освіта, охорона здоров’я, культура. Розумію і бачу, що тут є належний рівень. Треба тільки трішки допомогти. Нині у залі зрозуміла, що тут є належна увага й естетичному вихованню молоді. На сцені співали талановиті люди Сокальщини. І це теж дуже добре. Враження стануть об’єктивними, коли ближче познайомлюся з районом. Вважаю, що порівнювати райони з іншими в області не потрібно, бо кожен з них має свої умови, є свої об’єктивні і суб’єктивні речі. Я намагатимуся, щоб Сокальщина розвивалася, мала якісь дивіденди, тому що ми, жінки, одна одній допомагаючи, підтримуючи, працюватимемо на результат.
– На чому у своїй роботі акцентуєте увагу?
– Я проти того, щоб казати, що є щось пріоритетне в роботі. Нема приорітетів у гуманітарній галузі. Наприклад, в населеному пункті є добрий ФАП, людина прийшла, отримала медичну допомогу, але нема куди відвести дитину, бо в селі немає дитячого садочка… Інша ситуація: у школі є належні умови, але до неї треба їхати 1015 км, а шкільного автобуса нема…
Гуманітарна галузь є пріоритетна. І тут має бути однакова увага і до освіти, і до медицини, і культури. Має бути гармонія у всьому. Мій пріоритет – це гуманітарна галузь, а гуманітарна галузь має бути пріоритетом області та держави. Адже люди духовно й фізично здорові зроблять все. Якщо у душі біль, і людина страждає фізично, тоді досягнення неможливі.
Тож у своїй роботі не виділяю пріоритетів. В основі діяльності – людина.
– Нині проходять реформування у медичній галузі. Що, на Ваш погляд, позитивного принесе ця реформа?
– У реформі вбачаю більше позитиву, ніж негативу. Хоча, як у кожній реформі, є якісь кострубаті речі, якщо так можна cказати погалицьки. Нині у кожному населенному пункті уже є можливість надання первинної медичної допомоги. І до речі, вчора прийшов новий фінансовий транш на облаштування ФАПів у Львівській області в кожному населеному пункті. Завдання полягає в тому, щоб медицина йшла до людини, а не людина до медицини. Інший позитив у тому, що формується трьохрівневий ступінь надання медичної допомоги. Скажімо, не може вагітна жінка, яка мешкає у місті обласного значення, спостерігатися у різних медичних закладах міста, а лише в одному. І при загрозі за двітри години її треба везти в обласну клінічну лікарню чи перинатальний центр. Вона одразу має бути на третьому рівні. І це буде правильно тоді, коли тут обстежили, і коли є ризик, вона перейшла на другий, а при потребі – на третій рівень. Цей ланцюжок має бути поєднаний. І це дає реформа. Ця розривність не є доброю. До того ж ми відірвалися географічно від надання екстреної допомоги. Не може бригада швидкої допомоги Сокальського району надавати медичну допомогу лише мешканцям Сокальщини, якщо на межі з сусіднім районом людям терміново потрібна допомога медиків. Екстрена медична допомога є централізованою і надається хворим чи потерпілим там, де найближче перебуває бригада швидкої допомоги, щоб людям допомогти. Це є теж позитив реформування. Хоча кожна реформа, як на мене, це є упереджене і негативне сприйняття напочатку. І це правильно і добре, бо не можна все приймати на «ура». Чому рухається вперед влада? Бо їй у спину дихає опозиція. Чому реформи очищаються, обдумуються, вносяться правки? Тому що є незадоволення, бо є обговорення. Приймаючи все на «ура», ми будемо йти в нікуди. Нехай буде критика. Нехай буде громадське обговорення, нехай буде опозиція. Тоді буде нормальний, здоровий поступ вперед, а не штучний.
– Чи є співпраця між Вами та керівництвом району?
– Так склалися обставини, що народилася і виросла у Львові. У Сокальському районі керують мої давні друзі. Тільки з Наталією Павлівною познайомилася рік тому, коли її призначили на посаду голови РДА. А з керівником апарату РДА Марією Христинич ми знайомі понад десять років. Стільки ж з головою районної ради Ігорем Дацюком. Очевидно, Господь Бог скерував так, що стала куратором Сокальського району. Відчуваю, що ця співпраця буде плідною, бо є розуміння. Делегувати проблеми – найпростіше, а треба не тільки їх озвучувати, але й пропонувати шляхи до вирішення. І тоді під час обговорення буде прийняте правильне рішення.
Впевнена, що працюючи разом з керівництвом району, громадою досягнемо успіху.
Інтерв’ю взяла Любов ПУЗИЧ.
На знімку: заступник голови ОДА Ірина РОМАНІВ під час вручення нагород матерям.