Часто у справах або просто за медикаментами чи іншими покупками приїжджаю до райцентру. І уже не раз зіткнулася із проблемою, бо ходжу по місті півдня, а сходити в туалет попросту ніде. Хоч плач, бо у Сокалі немає жодної комунальної вбиральні. Не знайдеш їх ні у центрі, де найбільше скупчення людей, ні на околиці, і навіть… на автостанціях. Правда, на новій автостанції є лише пародія на туалет: без дверей та жодних умов. Мабуть, у поспіху будівельники забули добудувати. Це ніби насміх над людьми. Добре, що є зелені насадження, які й "рятують" сокальців та гостей міста. Адже як залишитися людиною тоді, коли в туалет дуже хочеться, а піти нема куди? Але хіба так можна?!
Про фізіологічні потреби людини не прийнято говорити вголос. Цей парадокс радянського виховання не дозволяє нам сходити в туалет у будьякому закладі громадського харчування чи установі, де шлях до вбиральні, як правило, лежить через все приміщення, але й там неохоче впускають. Треба просити ключі… Принизливо… Бо щощо, а громадський туалет у місті має бути. Проте сокальські державні мужі, мабуть, думають інакше, бо давно вирішили б цю наболілу проблему. Видно, місцеві керманичі не можуть чи не хочуть вирішити цього, тож я звернулася у вищі інстанції до голови Львівської обласної ради Олега Панькевича. Пішла до нього на особистий прийом, який він проводив у Сокалі торік в листопаді, із скаргою на відсутність туалетів, бо думаю, що ця проблема допікає не тільки жителям району та міста, але й приїжджим.
Сподівалася, що незабаром у Сокалі таки з’явиться перший за роки незалежності комунальний туалет. Бо це сором, що у місті його нема. Голова обласної ради пообіцяв вирішити нагальну проблему. Згодом мені надіслали з обласної ради листа, в якому йшла мова про те, що Сокальська міська рада має найближчим часом встановити громадську вбиральню у місті. Я й зраділа, що справа зрушилась з місця. Проте не так сталося, як гадалось, бо минуло чотири місяці, а віз, як кажуть, і нині там.
Нещодавно була в Сокалі, вирішила нагадати про громадську вбиральню міському голові Богдану Зарічному. У відповідь почула, що вбиральня буде не скоро. Невже так важко збудувати звичайний дерев"яний туалет?! Думаю, що його будьякий господар вміє звести, не те, що будівельна бригада. А може я чогось не розумію?
Галина ПРОЦЮК,
жителька села Ульвівок.