Згадаємо, як це було

Сокальчани відправили панахиду по убієнних стрільцях УГА

«…ВІЧНА ВАМ СЛАВА І НАШ ДОЗЕМНИЙ УКЛІН»

Це строфа з пісні, яку на цвинтарі біля могили стрільцям УГА виконували учасники хору "Повстанець", частина яких теж боронила незалежність України, але в  інший час. І тих, і тих полягло багато на українській і чужинських землях. Кісточки декого вдалося  віднайти, і наші діди та батьки їх зберегли до наших днів, щоб нині вшанувати, як героїв. Бо ж як вони умирали "їм сурми не грали". Отож нині українці не мають права не віддати честі  і слави своїм знаним і незнаним борцям за волю і незалежність  Української держави.  Це вони робили перші кроки до волі, не жаліючи власного життя. На жаль, нині ми якось недолуго продовжуємо їх справу, тяжко даються нам, а ще тяжче можновладцям, ті кроки до розбудови  власної держави. Тому й з пітьми небуття, приниження маємо возвеличувати своїх героїв, великих і малих. Сокальчани вже  з 1989 року  урочисто  процесією з хоругвами, синьожовтими стягами першого листопада ідуть до могили  стрільців УГА. І цього року було так само: духовенство грекокатолицьких і православної церков, пластуни, представники районної та міської влади, установ, учні шкіл, члени громадських організацій і партій урочистою колоною з свічками та квітами, з духовними піснями прямували Тартаківською вулицею на старий цвинтар.

Священики відправили панахиду по убієнних, окропили свяченою водою пам`ятник стрільцям УГА. До присутніх з палкою промовою звернувся  митрофорний протоієрей, настоятель храму св. ап. Петра і Павла  о. Ярослав Кащук:

– Ми їх шануємо за те, що вони зробили перший крок до незалежності і державності. Нам тепер робити другий і третій кроки. Та нам бракує того духу, патріотизму, тої жертовної любові до України. У нас є дуже багаті люди, котрі мають значний капітал, фінанси, живуть добре, але України не люблять. Їм байдуже є та Україна чи її нема, їм байдуже, як живе той народ, аби їм було добре. А ті,чиї кісточки лежать в цій могилі, мали дух любові до  Бога, України і честь. Тож нехай милостивий Господь праведних упокоїть, а нас, живих, в дусі патріотизму  і любові  до України помилує і спасе як благий і чоловіколюбець.

Далі слово мали керівники району. "Свідомий  своєї відповідальності і можливості звернутися до усіх вас, розпочав свій виступ голова Сокальської РДА  Микола Мисак.  Щиро вітаю з 93ю річницею Листопадового чину, створенням ЗУНР. Сьогодні ми вшановуємо тих, хто першим віддав своє життя за нашу свободу, незалежність, за нашу державність. Ці листопадові дні 1918 року є виявом нашої волелюбності, прагнення до незалежності і державності. Схиляємо голови перед тими, хто віддав своє життя за наше сьогодення, схиляємо голови перед ветеранами, які стоять тут разом з нами, вони боролись за Україну, її незалежність".

Голова Сокальської районної ради Ігор Дацюк теж виступив з нагоди  вшанування  стрільців УГА:

– Понад двадцять років 1 листопада приходимо сюди віддати шану  полеглим стрільцям  п`ятої Сокальської та  дев`ятої Белзької бригад УГА. Минуле століття для України   це час визвольних змагань. Ці вояки першими виступили на захист своєї рідної землі. Їм було непросто, адже окупанти лізли з усіх боків. Але вони руки не склали, а стояли  на смерть, як і  їх  послідовники   вояки УПА. Мільйони жертв українців у минулому і ті  юні  пластуни, які стоять у почесній варті  сьогодні  тут,  означає, що історична пам`ять жива,  і прагнемо ми одного  розквіту нашої держави. На Майдані у 2004му українці стояли не за Ющенка, не за Тимошенко, а за національну ідею і нашу незалежну державу, у якій би всім нам було комфортно і чесно жити. І так буде. То не  високі слова.  Ми молимо Бога за те, щоб Україна врешті і  в економічному, і політичному плані стала  міцною державою. Я переконаний, що ми переможемо всі негаразди і до влади  в державі прийдуть люди, які дбатимуть не за себе і свої політичні партії, а за громадян України.

Представники влади, політичних партій, установ, школярі поклали вінки. Сокальські пластуни вшанували стрільців  УГА пластунським гаслом. Сивочолі ветерани заспівали стрілецьких пісень. Люди запалили лампадки. А потім усі разом заспівали  "Червону калину". Ця пісня не одного повернула  у сповнені надії, віри бажання до звитяг дев`яностих років, коли поставала незалежна Україна. І знову захотілося "ту червону калину" підняти і "нашу славну Україну" розвеселити нашим духом любові і патріотизму.

Цього дня сокальська громада, представники влади, державних установ поклали вінки,  квіти до пам`ятника  президенту ЗУНР Євгену Петрушевичу. Міський голова Сокаля Богдан Зарічний у своєму виступі пригадав ті  роки, коли адвокат  Петрушевич працював у нашому місті і через десятиліття у бронзі повернувся до Сокаля.

Оксана ПРОЦЬ.

Фото Василя Сорочука та Оксани Проць.

Голос Сокальщини на GoogleNews