Верховна Рада врешті здійснила всі організаційні заходи: сформовано комітети, відбулося кілька пленарних засідань. Формально розпочалися так звані пленарні канікули. А для депутатамажоритарника – це нагода частіше бувати в окрузі, бо для цього є більше можливостей. Зустрічався з керівництвом Сокальського району, представниками бюджетної сфери, підприємцями, аграріями, де йшла мова про те, як у тих тяжких політичних, економічних, соціальних умовах забезпечити життєдіяльність та розвиток району і всього регіону. Є дуже тривожні сигнали про те, що у бюджеті Сокальщини прихований дефіцит становить десь 1415 мільйонів гривень. Це дуже багато, бо йдеться про захищені статті. Вже не кажучи про те, що дуже мало коштів є на капітальне будівництво, соціальну сферу. І ми обов`язково будемо бюджет переглядати. Чому? Тому що бюджет України приймався попереднім складом Верховної Ради, і як в останні роки це робиться, протягом десяти хвилин, без обговорення. Що уряд запропонував, те й більшість прийняла. Є колосальні перекоси у розподілі субвенцій на користь східних регіонів України. За критерій береться – мешканець. Тому, якщо подивитись на цей розрахунок, то виходить, що для уряду Азарова чомусь більш вартісні є жителі східної, ніж центральної чи західної України. Хіба ми не такі самі українці? Це несправедливо.
Власне, заради цього ми створили у Верховній Раді міжрегіональну групу «Львівщина», щоб відстоювати інтереси регіону, насамперед, бюджетні. Бо ж без коштів не можна виконувати жодних програм. Зараз якраз формується Програма соціальноекономічного розвитку Львівщини на цей рік, і ми повинні передбачити кошти, аби наша область могла функціонувати. Бачу можливий успіх такої групи тільки в кооперації з представниками інших регіонів, саме тих, обділених владою. Мусимо залучити широкий фронт за справедливий розподіл бюджетних коштів. Звичайно, фінансів не вистачає. Але повинен бути справедливий підхід. Крім того, ми не можемо зрозуміти, чому з року в рік зростають на мільярди видатки на правоохоронну систему. Чому грошей для прокуратури, міліції, служби безпеки ніколи не бракує, а, навпаки, за останні три роки їх фінансування збільшилося десь на 1214 мільярдів. Це дуже стрімке зростання. І в той же час ми говоримо, що не вистачає грошей на дороги, на захищені статті.
Дуже тривожна інформація надійшла від представників вугільних профспілок про те, що три червоноградські шахти – «Візейська», «Зарічна», і «Великомостівська» у цьому році мають бути ліквідовані. Турбує особливо те, в який спосіб це робиться. Як можна так не полюдськи, протягом такого короткого часу зробити безробітними близько трьох тисяч людей? Уряд обґрунтовує такі дії – збитковістю копалень. Однак, на думку спеціалістів, ці шахти ліквідовують поетапно свідомо. І я підтримую цю думку. Вже протягом трьох років не виділяється жодної копійки для оновлення обладнання. Тобто шахтарям виплачують зарплату, яку, в певному сенсі вони не заробили, хоча хотіли би. Але їм не дають можливості її заробити! Кажуть, що копальні дотаційні. Ви дайте кошти на обладнання, щоб шахтарі могли видобувати те вугілля, яке є. На копальнях, які хочуть закрити, є ще запаси вугілля, і вони можуть працювати декілька років. Турбує те, що уряд не думає про будьякі компенсаційні заходи. Наприклад, коли поляки закривали нерентабельні шахти, то у цих регіонах створювали зону пріоритетного чи вільного економічного розвитку. Завдяки цьому створювали нові підприємства, нові робочі місця. А тут – абсолютно нічого. Тому, отримавши звернення від лідерів профспілок, підготував звернення і до Президента, і до глави уряду. Щоб роз`яснити ситуацію, про яку, можливо, вони не знають. Щоб вони зрозуміли, що так діяти не можна. Це не є вирішення бюджетних проблем, а навпаки, їх загострення. Немає у Фонді соціального захисту коштів, щоб захистити потенційних безробітних. Немає в районному бюджеті грошей для того, щоб компенсувати втрати від надходжень, через те, що шахти будуть закриті. Це є величезна і економічна, і соціальна проблема. В зв`язку з тим уряд мав би пришвидшити відкриття митних переходів, мав би бути прийнятий закон про зону пріоритетного розвитку. І уряд мав би, не чекаючи на приватних інвесторів, створювати нові робочі місця. А тут робиться все брутально – людей на вулицю. Чому така ситуація і уряд, фактично, не впливає на цей процес? Тому що бездумно віддається на тотальну приватизацію енергетика країни, яка концентрується в руках однієї чи двох людей. Зараз шахти не зацікавлені у збільшенні виробництва вугілля, тому що не мають збуту. Центральна збагачувальна фабрика приватизована, але функції свої не виконує. І держава на це підприємство не має впливу. Можливо, треба займатися реприватизацією таких підприємств. «Західенерго» віддано у власність Рината Ахметова, і з Донбасу та Росії, де він також купив кілька шахт, возять вугілля на Добротвірську теплоелектростанцію. А місцеве вугілля стало не потрібне. Знизилася до мінімуму ціна на нього. Ще є й інша проблема, ціна на вугілля збивається через існування так званих «копанок» у Донецькому регіоні. Зрозуміло, що це не таке собі звичайне стихійне явище, ці «копанки» під опікою олігархів. За рахунок вкрай дешевого вугілля вони мають надприбутки. А наше вугілля стає нікому не потрібним. Нині на Добротвірській теплоенергостанції стоїть дуже багато вагонів вугілля з Донбасу і лише кілька – з нашого регіону. Це є річ абсолютно неприпустима, коли держава втрачає вплив на енергетичну галузь через бездумну, а можливо, продуману для наближених людей, приватизацію. Такий підхід не можна назвати державним, хіба грабіжницьким. Ми мусимо об`єднати зусилля, щоб захистити інтереси регіону.
Переконаний, що проблема закриття шахт – це не лише шахтарська проблема, а й усіх, хто тут живе, місцевої влади, депутатів. Ми повинні спільно її вирішувати. Поки що навіть шахтарі до кінця не знають про ці проблеми. На початку року вони раптово з`явилися. Хоча існували і раніше. Поки що шахтарям виплачують зарплату, тож вони не проявляють особливої активності. Але їм треба пояснити, що над ними повис дамоклів меч і сьогодні зарплата є, але завтра її може не бути.
Шахтарські профспілки вважають, що потрібно організовувати мітинги, пікети Львівської обласної адміністрації. Ці проблеми потрібно вирішувати на рівні Уряду і Верховної Ради, але з опертям на органи місцевого самоврядування. Всі про це повинні кричати. Бо це варварське знищення регіону. Це діється не в інтересах держави.
Вважаю, що потрібно їхати до Києва. Коли люди мовчать, владі здається, що все нормально. Трошки піддобрити, підгодувати народ – і все буде добре. Та не буде добре. Хіба до пори, до часу. А потім людський гнів вибухне. Тому ми повинні порушувати ці питання. Діяти згуртовано, скоординовано. Це не регіональна проблема, a загальноукраїнська.
Степан КУРПІЛЬ, народний депутат України по Сокальському виборчому округу №124.