8 травня на площі біля пам’ятника Жертвам комуністичних злочинів, навпроти музею «Тюрма на Лонцького» відбулася позачергова сесія Львівської обласної ради та заходи з вшанування пам’яті загиблих у Другій світовій війні й жертв більшовицьких репресій. Перед сесією відбулося покладання квітів до пам’ятника та панахида за участі духовенства різних конфесій, яку очолив Митрополит Львівський і Сокальський УПЦ КП Димитрій.
Після панахиди голова Львівської обласної ради Олег Панькевич оголосив про початок позачергової сесії. У сесії взяло участь 78 депутатів. Водночас відбулася позачергова сесія Львівської міської ради, на яку зареєструвалося 68 депутатів.
Сесія обласної ради ухвалила рішення «Про вшанування на території області пам’яті жертв Другої світової війни та більшовицьких репресій», у якому звертається до Верховної Ради України щодо необхідності прийняття закону про вшанування пам’яті жертв Другої світової війни та більшовицьких репресій. У рішенні також йдеться про проведення на території області з 22 до 30 червня 2012 року заходів з відзначення 71-ої річниці масових розстрілів у Галичині, здійснених НКВД у червні 1941 року.
Депутати також ухвалили заяву щодо вшанування на території області Дня пам’яті жертв Другої світової війни та більшовицьких репресій, текст якої виголосив Олег Панькевич.
У заяві йдеться:
«Напередодні 67-ої річниці завершення ІІ Світової війни – найкривавішої війни в історії людства – українці, разом з усіма європейськими народами, пом’януть жертви величезної трагедії. Саме поминальні заходи в ці дні є найбільш відповідними до подій майже сімдесятилітньої давності.
Не секрет, що нацистська Німеччина та більшовицький Радянський Союз у 30-их роках ХХ століття підтримували багатосторонні відносини, у тому числі у розробці нових видів озброєнь та навчанні командних кадрів. Як відомо, саме пакт Молотова-Ріббентропа про розподіл сфер впливу в Європі вможливив для гітлерівської Німеччини розв’язання ІІ Світової війни. І тому нацистська Німеччина та СРСР, Гітлер і Сталін є співвідповідальними за цю світову катастрофу. Для українців німецько-радянська війна не може вважатися «вітчизняною», оскільки кривава тоталітарна імперія, що спричинила Голодомор, ніколи не була для українців Вітчизною.
У Другій світовій війні український народ зазнав величезних втрат. При цьому на нашій рідній землі війна не завершилася в 1945 році – військові дії проти українців тривали щонайменше до середини 50-их років, майже мільйон українців було насильно переселено з їхніх етнічних земель, сотні тисяч кинуто до тюрем та вивезено в Сибір.
Сьогодні історичну справедливість встановлено. Більше не існує нацистського Рейху, більше не існує і більшовицького Радянського Союзу. Світ категорично засудив їхні людиноненависницькі ідеології.
Сьогодні, у чергову річницю завершення ІІ Світової війни в Європі, принципово важливо розмежовувати солдатів, які воювали, і режими, що погнали їх на фронт. Вшанування ветеранів та пам’ять про полеглих жодним чином не може слугувати засобом виправдання й возвеличення тоталітарних систем, що розпочали війну, тиранів, які пролили ріки крові, організували депортації мирного населення, масові розстріли та геноциди.
У Росії, а під її впливом подекуди й в Україні, прикриваючись показним ушануванням ветеранів війни, цинічно відбілюють більшовицькі злочини та возвеличують Сталіна, а парадними маршами на 9 травня маскують ідеологію новітньої російської вищості та реваншизму. Фактично здійснюється зухвала ідеологічна агресія, спершу малопомітна, але від того не менш небезпечна, бо це атака на свідомість молодого покоління українців, яких намагаються інфікувати сконструйованими міфами, імперськими стереотипами меншовартісності, і таким чином спробувати зберегти контроль на Україною.
Але героїзмом солдатів не вдасться прикрити злочини тиранів. Схиляючи голови перед жертвами війни, ще більше мусимо усвідомити: диктаторам, які спланували й розпочали цю криваву бійню, немає і не може бути жодного виправдання.
За весь післявоєнний час ні комуністична влада, ні посткомуністична так і не спромоглися не те, щоб забезпечити учасникам війни рівень життя, співмірний з європейським, чи хоча б поховати останки всіх загиблих. Натомість завжди знаходилися ресурси і час для лицемірних пропагандистських спекуляцій, мета яких – припасовування результату війни для реклами то комунізму, то «великої Росії».
Згадуючи Другу світову, поминаючи її жертви, вшановуючи учасників, ми повинні рішуче засудити провокаторів і спекулянтів від історії, тих, хто влаштовує ганебні шабаші на могилах жертв війни, возвеличуючи більшовизм і Сталіна. Україна, яка зазнала чи не найбільших втрат у цій війні, ніколи не погодиться на героїзацію кривавих диктаторів, ніколи не сприйме повернення тоталітарних символів.
На жаль, такі спроби непоодинокі. Починаючи з 2009 року, проросійські сили намагаються влаштовувати у Львові провокаційні вилазки, спеціально приурочуючи їх до дат, пов’язаних із ІІ Світовою війною.
9 травня 2011 року, за фактичного сприяння правоохоронних органів, до Львова під охороною були привезені проросійські екстремісти з південних регіонів, які вчинили брудну провокацію з використанням окупаційної символіки часів існування Радянського Союзу, спровокували порушення конституційних прав громадян України, брутально принизили місцеву громаду, свавільно знехтували рішенням органів місцевого самоврядування та судовим рішенням, ухваленим іменем України.
Сьогодні, через рік після тих ганебних подій, проросійські екстремістські сили знову декларують наміри вчиняти провокації та збурювати громаду. Подібні заяви не можуть не викликати стурбованості, оскільки високопосадовці МВС, які стали фактичними співорганізаторами провокацій у 2011 році, продовжують перебувати на своїх посадах.
Вшановуючи пам′ять усіх, хто поліг в смертельних битвах на полях Другої світової, тих, хто повернувся живим з пекла війни, тих, чиє життя забрали або покалічили тоталітарні режими, Україна має так будувати свою внутрішню та зовнішню політику, щоб не дати новому імперіалізму та тоталітаризму жодного шансу.
Вічна пам’ять полеглим!»
Депутати Львівської міської ради відхилити протест прокурора на ухвалу про заборону використання комуністичної та нацистської символіки на території Львова.
Після закриття сесій депутати і громадськість поклали квіти та засвітили лампадки біля музею «Тюрма на Лонцького», біля меморіального хреста на «Цитаделі» та біля Могили невідомого вояка УПА на Марсовому полі.
Влада працює