Home / Влада працює / Чому на Сокальщині молоко дешевше за воду?

Чому на Сокальщині молоко дешевше за воду?

Це питання нині хвилює селян. Сільські господарі, як тільки засіріє надворі, уже на ногах, бо мусять нагодувати худобу та подоїти корів, встигнути віднести молоко заготівельнику. Селяни звикли до такого напруженого ритму життя. На жаль, нині домашнє господарство не рентабельне і здебільшого забезпечує лише потреби сім’ї. Проте для багатьох господарів навіть за таких умов воно все ж залишається основним джерелом прибутку.

– Нині заготівля молока одна з найболючіших тем, – розповідає Тартаківський сільський голова Степан Орловський. – Селяни уже не хочуть тримати худобу, бо бачать, що це не вигідно. Відтак поголів“я тварин у приватному секторі все зменшується. Колись у Тартакові у літні місяці щодня продавали до 2,5 тонн молока, а зараз в цей період – менше тонни. Основна причина – молокопереробні підприємства платять за літр молока значно менше, ніж воно коштує на ринку. Селяни не зацікавлені, тільки у нас може бути таке, що той, хто виробляє продукцію, ходить біля тварини, отримує мізер, а ті, хто перепродують його, мають прибутки. Через що й ті, хто має змогу, сили та транспорт возять молочні продукти на базар, де сир, молоко, і сметану продають за вигідною ціною.

У Тартакові донедавна забирали молоко Тернопільський молочний завод та СП «Скомекс». А нещодавно люди відмовились співпрацювати з СП «Скомекс», бо те платило менше, ніж його конкурент. І з початку березня власники корів перейшли до ПП «Патронат плюс», яке дає селянам по 2,50 гривні за літр. Це підприємство забирає молоко і в селі Копитові. Романівці також не задоволені ціною і не проти перейти від СП «Скомекс», але бажаючих купувати у них продукцію поки нема. Господарі нині рахують кожну копійку, бо виживають практично за рахунок худоби. І невелика на перший погляд різниця в 35 копійок на літрі для них є відчутною. До того ж на ринку літр молока коштує майже 6 гривень, а в крамниці ще більше. Такий от парадокс.

– Тримати корову зараз стало невигідно, – говорить Волицький сільський голова Надія Білик. – Скільки біля неї треба находитися, назаготовляти сіна, навідкидати гною. А платять копійки… Нерідко люди здають годувальниць, бо їм невигідно тримати їх. Зокрема, молоді господарі не хочуть ускладнювати собі життя і «зв“язувати руки» коровою, яка потребує щоденного догляду. Через що у порівнянні із минулими роками на обійстях жителів обох сіл значно зменшилося поголів’я худоби, зокрема, у Комареві господарі тримають 105 корів, а у Волиці – 176. Попри те у Волиці є газди, які уже багато років тримають по чотири коровигодувальниці. Зокрема, це Мирослава Костюк і Богдан Ковальчук.
У селі Волиця сприяє заготівлі молока від населення місцева агрофірма «Білий Стік». Сільгосппідприємство здає власну молочну продукцію за дещо вищою ціною, ніж населення, бо має значний об“єм, до того ж сировина є вищого гатунку. У господарстві рентабельність молока становить 40 відсотків. Директор агрофірми Олег Іванчина вважає низьку закупівельну ціну на молоко від індивідуального сектора здирництвом:

– Мені, як селянинові та керівникові, серце болить, коли подумаю про це, – каже він. – Агрофірма здає 55 центнерів молока в день, плюс ще 1015 центнерів від населення. Частину молока у нас забирає СП «Скомекс», а іншу – Львівський молокозавод «Прометей». У березні одне з молокопереробних підприємств платить по 2 гривні за літр, а друге – по 1,80 грн. Ціни значно занижені…

У селі Карові селян турбує інше: кому здавати молоко і чому нині навіть за копійки нікому не потрібна їхня продукція? Досі карівчани співпрацювали з СП «Скомекс», але у грудні молокопереробне підприємство відмовилося забирати молоко. Аргументувало це тим, що село Карів від Перетік – далеко, а дороги в аварійному стані. До того ж молока тут заготовляють небагато, через що їхні затрати не окуповуються. Ще торік влітку карівчани здавали 67 тонн молока в місяць. Допомагали їм жителі сусідних сіл – Михайлівки та Піддубного. А тепер і цього нема, бо селяни, зваживши усі «за» і «проти», відмовляються тримати корів. Відтак у селі Михайлівка, де 48 дворів, налічується лише 9 корів, а у Піддубному – 20. Зате у Карові жителі села не розстаються із своїми годувальницями. Тут на сільських обійстях налічується 200 корів. Проте уже з грудня минулого року по лютий ніхто не забирав у селян молоко. І це для них клопіт, бо втратили можливість заробити хоч якунебудь копійку.

– Зараз ми шукаємо молокопереробне підприємство, яке хотіло б співпрацювати з нами, – каже Карівський сільський голова Ярослава Черняк. – Основна проблема – віддаленість від райцентру та аварійний стан доріг. Тож звернулися до адміністрації Жовківського маслозаводу з пропозицією збирати у нас молоко.

У жителів села Шарпанці заготовляють молоко Радехівський молочний завод «Галичина» та Чортківський сирзавод, у Лучицях – лише Чортківський. Його збирають молокозбиральники, яких є по два в кожному селі. Ті фірами щоранку об“їжджають села. Платять заготівельники за літр свіжовидоєного молока в межах дві гривні. Це небагато, бо у крамниці літр молока коштує 78 гривень. Але місцеві господарі змушені віддавати працю своїх рук за півціни, бо до Сокаля чи Червонограда дорога не близька, та ще й маршрутки ходять не часто. Чим далі утримувати худобу селянам стає не вигідно, бо у крамницях все дорожчає, а їхня продукція роками не піднімається у ціні.

Лучицький сільський голова Володимир Черечін також обурений ситуацією, що склалася з молокопродукцією. Він каже:

– Ніде у світі нема таких низьких закупівельних цін на молоко, яке нині дешевше за воду, і це основна причина, яка веде до зменшення поголів“я тварин у приватному секторі. Зараз багато говорять про молочну проблему в країні, низькі заготівельні ціни на сільгосппродукцію, але не дають сільгоспвиробнику дотації ні на худобу, ні на молоко. А коли подивитися скільки господар несе затрат, то йому зовсім не вигідно цим займатися. Селяни панікують, бо з одного боку їх обурюють низькі ціни на молоко, а з іншого – вони бояться втратити і це джерело прибутку.

 На жаль, ціна на молоко піднімається на певний період тоді, коли з“являється новий молокопереробник на ринку. Як тільки він «завойовує» територію, вона вирівнюється і монополісти диктують свої умови. А селяни не мають права вибору. Прикро те, що різниця між заготівельною ціною і магазинною, де пропонують покупцю уже обезжирене молоко, залишається у кишенях посередників, а не самих виробників. Де ж справедливість?!

Ті ж, кого не влаштовує закупівельна ціна на молоко, надривають руки і возять молокопродукцію на ринок. «Доводиться вставати вдосвіта, витрачати цілий день на поїздку, вистоюючи з товаром не одну годину, але іншого виходу не бачу. Ноша важка, але куди діватись, мушу нести все на базар, бо виручені кошти – непогане поповнення до сімейного бюджету. Відтак є бажання працювати біля худоби», – каже пані Марія з Романівки.

Кажуть, що ринок диктує ціну. Але чомусь на ринку літр молока коштує 5-6 гривень, а закупівельна ціна на молоко з індивідуальних господарств сміхотворна, коли його собівартість становить значно більше. На кого тоді працює селянин? Мабуть, ніде в світі так не ошукують село. Переробники не усвідомлюють, що рубають гілку, на якій сидять, і не хочуть накинути й копійку для селянина, який тримає на своїх плечах їхню молочну переробку. Відтак корів на сільських обійстях все меншає.

Любов ПУЗИЧ.

Загрузка...

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Оголошено конкурс на зайняття посади начальника управління господарсько-технічного забезпечення Львівської ОДА

Львівська обласна державна адміністрація оголошує конкурс ...