Home / Згадаємо, як це було / Боб’ятин – історія села

Боб’ятин – історія села

(Продовження. Поч. у №№75-76).

В 1831 р. селами Сокальщини пройшлась страшна епідемія холери. В серпні не оминула вона і Боб’ятин, забравши життя 48ми сельчан. В 1873 р. знову бушувала холера і знову ж у серпні. В Боб’ятині на цей раз померла 71 особа. В час Першої світової війни, в липні 1915 р., холера знову поширилась Сокальщиною, мало хто із занедужалих вижив. Померли тоді в Боб’ятині 42 людини, а солдатів російської армії  120. Найімовірніше, холеру в село занесли вояки з окопів.
Ось ще деякі віхи історії.

У Першу світову війну з Боб’ятина  до австрійського війська забрали 100 чоловіків. Це була загальна мобілізація осіб чоловічої статі від 19 до 42 років, якраз у жнива. Кидай, чоловіче, косу, бери зброю… Ось така оказія. Лемент в селі був неймовірний. 29 боб’ятинців загинули на фронтах Першої світової.

Буремний 1918 рік покликав у ряди УГА захищати незалежність молодої ЗУНР в польськоукраїнській війні чимало боб’ятинців. Це  стрільці Левко Адамчук, Андрійон Андрущак, Марко Бузікевич, Теодор Вікарчук, Яків Вікарчук, Володимир Войтюк, Іван Гупало, Степан Кней, Семен Коваль, Теодор Костюк, Гнат Кручкевич, Іван Лизун, Йосиф Лисачок, Андрій Машталір, Теодор Михалюк, Дмитро Олесько Симеон Омелян, Андрей Палка, Луцько Семенюк, Мирон Трохимчук, Федь Яремко. А семеро стрільців: Андрей Демчук, Тимко Пархович, Тадей Семенюк, Панько Матвійчук, Павло Хмара зигинули, захищаючи рідну землю. Шістнадцять вихідців з села полягли на фронтах Другої світової війни, 14 з них були мобілізовані в 1944 р.
В лавах УПА поклали свої голови за незалежність України 32 чоловіків. Це  Василь Іванчук, Іван Бульбак, Василь Хмара, Степан Трохимчук, Михайло Томащук, Володимир Цибульський, Петро Кней, Роман Трохимчук, Іван Скочко, Володимир Олесько, Петро Новацький, Павло Машталір, Михайло Демчук, Іван Костюк, Петро Семенюк, Степан Михалюк, Іван Демчук, Степан Шклянка, Василь Шоробура, Михайло Вараниця, Ярослав Семенюк, Гнат Гринюк, Ярослав Мулька, Павло Іванський, Ярослав Пилипчук, Василь Дризна, Омелян Семенюк, Іван Вікарчук, Михайло Пилипчук. Більше 218 жителів села було репресовано і депортовано в Сибір, багато з яких померло в далекій чужині.

В 1898 році при церкві св. Миколая було засновано народну читальню, яка в 1906 р. стала читальнею “Просвіти”. В селі тоді діяло Братство тверезості, що нараховувало 214 членів, християнська крамниця, громадський шпихлір.

В 1930х роках постали гуртки “Рідна школа”, “Січ”, “Сільський господар”, Товариство “Відродження”, а також хор і аматорстький гурток, Гурток Доросту, Дівочий Гурток, недовго існувала Жіноча Секція. Читальня передплачувала газети і журнали: “Новий час”, “Наш прапор”, “Нове село”, “Життя і знання”, “Просвіта”, “Літопис Червоної калини”, “Комар” та інші.

Осередком господарського та кооперативного життя була кооператива “Єдність”, яка була заснована наприкінці 1926 року. Першим крамарем і книговодом кооперативи був Сафат Олесько. Громадською активністю в той час відзначалися Филимон Гук, о. Василь Фартух, Дмитро Пасєка, Микола Радовець, Петро Стадницький, Микола Марцинюк, Роман Михалюк, Дмиро Олесько, Василь Бузікевич, Михайло Сподарик, Андрій Семенюк, Стефан Харчун, Іван Семенюк, Степан Трохимчук, Теодора Гук, Ганна Олесько, Варвара Адамчук, Марія Марцинюк та інші.

Розвивалась і освіта. У 1830 р. в селі була парафіяльна школа, пізніше існувала державна двокласова школа з українською мовою навчання. Перед Першою світовою війною вчителями школи були Іван Перетятко і Маріян Ящук. Після війни громада села викінчила приміщення нової мурованої школи на Острівку, яка була двокласовою і мала житло для вчителів. В ній навчалося 106 дітей. На той час в селі було 1200 мешканців. В 1960х роках за приміщення школи слугувала мурована будівля плебанії. Тут навчались учні IIV класів. Щоразу школа підвищувала свій статус: ставала чотирьохкласною, семикласною, восьмирічною. В 1985 р. перейшли в нове приміщення і зараз школа носить таку назву: “Боб’ятинський НВК ЗШ III ст.дитячий садок”. Тут працюють 18 вчителів, навчаються учні першихдев’ятих класів. На базі школи відкрито і дошкільну установу. В 19941995 рр. в школі навчалося 142 учні (71 хлопець і 71 дівчина). Звичайно, теперішнє наповнення класів не до порівняння.

Свого часу директорами школи були Петро Стадницький, Сава Войтович, Йосип Джугало, Семен Луцюк, Остап Ярка, Олександр Мартинюк, Михайло Ляш, Василь Мандзиняк (за якогоу була збудована нова школа) й інші. Тривалий час посаду директора школи обіймає В. Б. Басалик.

З Боб’ятина вийшло 67 вчителів. Серед них  Василь Бузікевич, Олександра Каспрук, Маркіян Ковалько, Зіновій Гушта, Ольга Новацька, Аруня Монянчин, Василь Оленчук, Лідія Михалюк, Людмила Шкаврін, Оксана Магера, Леся Мельничук, Марія Ворона, Ірина Пасєка, Оксана Мідзян, Мирослава Покиньброда, Стефанія Ничай.

А зараз в рідній школі навчають дітей Марія Думич, Оксана Іванчук, Іванна Мартинюк, Христина Крук, Марія Мартинюк.

Володимир ПОЛЯНЧУК,
голова осередку Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка •с. Боб’ятин.

(Далі буде).

Загрузка...

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Цього дня 308 років тому помер великий гетьман український – Іван Мазепа

Цього дня 1709 року помер Іван ...