Home / Згадаємо, як це було / Борець за національне відродження – Матвій Яворський

Борець за національне відродження – Матвій Яворський

Якою ж була наукова діяльність Яворського в цей період життя?

Незважаючи на таку активну політичну діяльність, Яворський надзвичайно плідно працює на ниві становлення науки. В 1920 році він видає брошуру "Історія класової боротьби на Україні", а далі виходять одна за одною праці, відомі насамперед як популярні підручники; "Нарис історії України" в двох томах, "Коротка історія України" (1927), "Історія України у стислому нарисі" (три видання 1928-1929 pp.). Згідно з ідеологічним унапрямленням Яворський пише праці про революційні рухи в Україні  "История революционного движения на Украине" (1922), "Революція на Україні в її головних етапах" (1923), "Нариси з історії революційної боротьби на Україні" в двох томах, "Україна в епоху капіталізму" (1924-25) в трьох томах… А рівнобіжно  статті у спеціалізованих збірниках та журналах…

Дивовижно, як багато працював Матвій Яворський. Будучи високоосвіченою людиною, володів фактичним матеріалом, розумів важливість заповнення того вакууму, що утворився після розгрому незалежної Української Держави 1917-19 років. 1928 року Матвій Яворський захистив звання доктора історичних наук; у січні 1929 року Яворському присуджують вчений ступінь доктора історії культури без захисту дисертації, а влітку цього ж року його обирають дійсним членом ВУАН. Вибори 1929 року мали, до речі, виразне політичне забарвлення…

Академік Дмитро Праве, один з найвидатніших математиків на Україні, згадував: "Нещодавно закінчилися вибори до Академії наук СРСР  вибори надзвичайні в історії академій всього світу. В них брали участь наукові та громадські організації цілого Союзу, маючи на меті добрати кандидатів найгідніших як з погляду наукового, так і громадянського. Одним з найважливіших завдань було обновити старий склад Академії, вливши свіжих нових сил з оборонців марксоленінської ідеології, найвидатніших представників діалектичного матеріалізму".

Зрозуміло, що вибори до ВУАН проходили за тими самими принципами та правилами…

Хоч як би там воно було, Яворський, будучи обраним академіком, займає посаду секретаря історичнофілологічного відділу і редактора його видань, стає членом Президії ВУАН. Його обирають до Білоруської Академії наук, він здійснює поїздки до Норвегії та Німеччини. Йому пропонують навіть залишитися на Заході…

Коли попав у неласку влади Михайло Грушевський, Яворський очолив відділ історії у ВУАН. У своїх публікаціях та виступах він твердив на підставі архівних матеріалів, що Київська Русь постала і скінчилася в Києві, а тому Росія, яка раніше називалася Московщиною, безпідставно привласнила собі назву "Русь". Він також доводив, що український народ розвивався окремо від московського… Якби він знав, що його спіткає внезабарі! Справді, якби знав…

Україна стала своєрідним полігоном винищення не лише інтелектуальних сил країни, але й нищення українського селянства…

Почалися гучні процеси: "Шахтарська справа", СВУ, а потім нечуваний голодомор, якого не бачив світ… Вибивали ні в чому не винних людей. Тож яка доля спіткала Матвія Яворського у цей трагічний період для українського народу? Адже він все це бачив і розумів.

Все почалося для академіка Яворського ще раніше, коли академікленінець Михайло Покровський (про нього є в УРЕ розлога інформація) на форумі радянських вчених розпочав погромний похід проти українських істориків, яких очолював Матвій Яворський. Саме Покровський назвав Яворського "политическим проходимцем". Зазначу, що самого Покровського прибічники Сталіна розтрощили ще в 1932 році. І почалося розвінчування, нищівна критика наукових праць Яворського. Згадалося, що Затонський назвав його ревізіоністом, а Микола Скрипник оцінив його погляди як "нівельований ленінізм".

У лютому 1930 року Яворського виключають з партії за "приховування темного минулого" (служба в УГА), його позбавляють звання академіка, твори оголошують "яворщиною". Процитую Віктора Лупейка: "Більшовицькому монстру ніхто не був у змозі догодити, вибивали колишніх петлюрівців та махновців, почали заарештовувати їх по селах та містах, потім відстрілювали правовірних, навіть Генеральний секретар Станіслав Косіор та український Єжов Віталій Балицький одержали свинцеві краплі. (У Сосюри було колись сформульовано  "кожного кулі чекає печать").

Я процитую далі: "В українському інституті марксизму-ленінізму відбулася тоді дискусія, в ході якої "воззрения М. Й. Яворского квалифицировались не только как мелкобуржуазнонационалистические, но и как правокулацкие, идущие в русле правых уклонистов, т. е. группы Бухарина". І в цей час Яворський подав заяву про звільнення від обов'язків члена Президії ВУАН та секретаря 1-го Відділення Академії, а незабаром він був позбавлений і звання академіка. Друковані праці Матвія Яворського було вилучено з бібліотек в УРСР, а про нього майже не згадується в публікаціях на історичні теми.

Яворський за короткий термін написав і опублікував немало. В цих книгах перед українцями постала їхня власна історія. Вчений чітко розмежовував Україну й Росію, писав про азіатські варварські московські порядки: "За цими порядками прийшла ще гірша неволя, аніж була під шляхтою… Московські воєводи дивилися і гострили зуби на Україну… Московські воєводи користувалися із заколотів, хазяйнували собі на Гетьманщині, як удома, збирали для себе податки, підбивали собі місця…" Ось так писав український вчений і про знищення Катериною Запорозької Січі, запровадження кріпацтва і про валуєвщину. "Вона (Росія) почала світову війну не на те, щоб втратити землі, а щоб ще нові придбати, а найперше  Галичину…"

Василь Шендеровський.

  

About Адміністрація порталу

x

Check Also

В Червонограді відбулася зустріч із багаторічним політв’язнем совєцьких тюрем Ольгою Ільків

30 жовтня в актовому залі храму ...