Home / Згадаємо, як це було / Копитів – рідне село…

Копитів – рідне село…

Моє рідне село… Десятки поколінь стоптали його дороги. Вони – німі свідки великих і малих подій. В історію свого рідного Копитова занурились його нинішні жителі під час традиційного свята – Дня села. Мабуть, вперше за багато років село ожило, повеселіло і наче повернулось у минуле. І дорослі, і малі одягнули вишиванки, скрізь відчувалась атмосфера свята. Біля Народного дому вже з ранку грав духовий оркестр, скликаючи копитівців та гостей на свято – 530-річчя з дня першої письмової згадки про Копитів.

Є декілька версій, як виникли село та його назва. Одна з них говорить, що на поселення напали татари і знищили багато людей, зруйнували їх домівки. Земля була стоптана, а на ній – багато слідів від кінських копит, від чого й пішла назва села Копитів.

З часом селом заволодів граф Збігнєв Ланцкоронський, воно належало йому до Першої світової війни.

 До 1939 року в селі діяла потужна організація "Просвіта", в яку входили: гурток "Братства тверезості святого Іллі", драматичний гурток, церковний і сільський хори, якими керував Ярослав Масиник (помер в Америці), духовий оркестр, осередок Союзу українок (керівник
Марія Смага), кооператив "Самопоміч" (Олексій Корнило), молочарня, в якій працював добрий господар Павло Масинник. В 1909 році населення Копитова складало 450 осіб, в 1939 – 510, в 2013 – 214 осіб.

В селі діяла церква св. Іллі, яка згоріла у 1860 році. На її місці була збудована нова церква, перевезена з с. Межиріччя, і мала назву Непорочного зачаття пр. Богородиці. Вона почала діяти у 1882 р. Спочатку була парафіяльною, а згодом парафію перенесли у с. Боб'ятин. Першим священиком був Степан Подляшецький, після нього – Ємілян Криницький, Кароль Давидович, Василь Фартух, Володимир Ярко, Мирон Кохалевич.

Працював Народний дім "Просвіта" і біля нього – крамниця.

Стараннями жителів села, у 1994 р. було відновлено пам'ятник скасування панщини, який спорудили у 1848 р., а комуністи його знищили у 1961 р. Могила борцям за волю України була висипана у 1932 р. Потім була знищена польськими шовіністами. Працюючи ночами, молоді люди відновили її. З приходом більшовицької влади могила знову була зруйнована і відновлена вже у 1993. У 2007 р., старанням родини Парфенюків, була збудована статуя Покрови пр. Богородиці.

Початкову школу, яка працювала в селі, закрили у 1972 р., а трохи пізніше – і бібліотеку.

Святкування розпочалось із служби Божої. Потім парафіяни на чолі з о. Богданом Лиликом пішли до ікони Христа Спасителя, де отець відслужив молебень.

Гарно прибрана сцена, музика, що лунала, створювали хороший настрій, присутніх переповнювали позитивні емоції. Ведучі Марія Пташник та Галина Гануляк розпочали дійство. Жителів села привітали заступники голів районної ради та райдержадміністрації Володимир Чуб та Ігор Кущак, Тартаківський сільський голова Степан Орловський. З історією села та його сьогоденням присутніх ознайомила Оксана Дацюк. А далі лунали пісні про хліб, хліборобську працю, українські народні та жартівливі, у виконанні жіночого вокального ансамблю, дуетів. Глядачі щиро аплодували Розалії Корнило, Ганні Філяс, Оксані Дацюк, Надії Костюк, Іванні Баран, Марії Остапчук, Ганні Мельник, Марії та Івану Коцькам, Марії та Григорію Макутрам, Івану Іваську, Юрію Сороці, Роману Зданевичу. Юні копитівчанки Катруся Шевчук та Христинка Івасько розсмішили глядачів сценкою "Баба Параска та баба Палажка", а Марійка Колачинська та Марійка Довба порадували піснею "Батьки мої". Гарно читали вірші про рідний край Марійка Сорока, Сашко Семенюк, Софійка Козакевич, Юля Синельникова, Софійка Остапчук.

На святкування Дня села прибули і гості з навколишніх сіл. Вокальні жіночі ансамблі з Тартакова та Романівки радували слухачів жартівливими піснями, а юні танцюристи – запальними танцями. Всіх полонила своїм голосом Галина Шеремета; гарно звучала пісня "Мамина хата" у виконанні сестер Оксани та Ольги Мандрик. Зачарував нас і спів жіночого вокального ансамблю "Любисток" районного Народного дому.

Найбільшою цінністю села є його люди. Своєю щоденною працею вони возвеличують село, передаючи з покоління в покоління пам'ять роду, традиції, звичаї. Згадали на святі і часи визвольних змагань та підпільної боротьби у 40-ві роки минулого століття, коли родини Савчуків, Масиників, Кравців, Куприянчуків, Калиневичів, Малінських, Дмуховських, Андрущаків втратили своїх синів та дочок, а багато сімей вивезли у Сибір. Слова пошани лунали для найстаршої жительки села – 90-річної Марії Федчун. Громада села гордиться подружжями, які прожили разом понад півстоліття. Це Ксенія та Володимир Мандрики, Марія та Павло Гузики, Ольга та Володимир Бартилюки, Ганна та Мар'ян Огінські, Марія та Іван Коцьки, Ярослава та Євген Мельничуки, Ольга та Михайло Бугаї. Вітання отримали і жителі села, які в цьому році відзначили ювілеї: 70 років – Надія Остапчук, Роман Ковальчук, 60 – Роман Рудик, 50 – Роман Мельничук, Іван Зарицький, Олег Пташник та інші.

В Копитові мало молодих сімей, та все ж є декілька багатодітних: чотирьох дітей виховує сім'я Терехів, трьох – сім'ї Колачинських, Синельникових. Великої поваги та шани заслуговують Катерина Кріль та Ольга Гузар, які виховали по п'ятеро дітей і носять почесне звання "Мати-героїня". В цьому році копитівська громада поповнилася новими членами: у Марії та Ігоря Баранів народився синочок Юрій, а в сім'ї Оксани та Володимира Мікалів – донечка Дарія.

Гордістю села є копитівці, які здобули освіту, стали спеціалістами. Виходець зі села Степан Олійник працює ректором науково-дослідного інституту нафти і газу в м. Архангельск, він захистив докторську дисертацію. Вищу і неповну вищу освіту загалом одержали 135 осіб.

А ще наше село багате на квіти – вони буяють біля кожної охати. Тож у конкурсі на кращу оселю перемогла родина Ольги та Євгена Саганських. Не відірвати було очей і від вишиванок, які цього дня вдягли копитівці. Та найкращими журі визнало вишиванки Марії Макутри та Івана Корнила. Переможці цих конкурсів отримали подарунки.

Незадовго до півночі пролунав святковий салют, який нам подарував Юрій Чижмар. Тисячі вогнів злетіли в небо, подарувавши присутнім феєричні враження від цього незабутнього дня.

Жителі Копитова вдячні керівнику ТзОВ "Патронат-плюс" Юрію Чижмару за вагому матеріальну підтримку. Чимало праці, зусиль при  підготовці свята доклали Іван Корнило, о. Богдан Лилик, секретар Тартаківської сільради Ольга Андрущак, завідувач Народного дому Оксана Мандрик, молодь села. Вдячні за спонсорську допомогу приватним підприємцям Я. Предземірському, Г. Козак, Ользі та Олегу Федчунам, В. Жукову, О. Назаровій, А. Кацюрі, І. Бутинець, колективу Борокського спиртозаводу.

Ще довго не розходилися копитівці по домівках, лунали музика, співи, веселилася молодь…

Ольга БУЛЬБАК,
колишня жителька села. 

About Адміністрація порталу

x

Check Also

В Червонограді відбулася зустріч із багаторічним політв’язнем совєцьких тюрем Ольгою Ільків

30 жовтня в актовому залі храму ...