Home / Згадаємо, як це було (page 5)

Згадаємо, як це було

На місці села – чисте поле…

На лівому березі річки Західний Буг, серед мальовничої природи, між селами Старгород, Городиловичі та Войславичі тулилося невеличке село Печигори. Тут щовесни садки зацвітали біло-рожевим цвітом, селяни обробляли землю, лунав дитячий сміх… Та в серпні 1914 року розпочалася Перша світова війна. ...

Read More »

Минуле стукає в наші серця

До 80-річчя Голодомору в Україні в сокальській філії Львівського музею історії релігії "Людина. Земля. Всесвіт" створено міні-експозицію під такою назвою та інсталяцію "Відібраний колосок", автором якої є художниця, науковий працівник музею Анна Вихтюк (на знімку). Інсталяція побудована на основі об'ємно-просторової ...

Read More »

Вони були першими…

Вони були першими, хто підняв повстання в серці ГУЛАГу. Після них був Кенґір та інші, які похитнули основи радянської репресивної машини і змусили Хрущова розпочати "відлигу". Їхнім прапором був чорний – з червоною смугою. Шісдесят років минуло від події, яка ...

Read More »

Чи личить тому, хто причетний до засудження на кару смерті п’ятьох членів ОУН, рядитися у тогу патріота?

Коли прочитав у газеті "Голос з-над Бугу" (№8384 від 17 жовтня 2013 р.), що ініціатором спорудження у м. Соснівці погрудь провідникам ОУН був Степан Баглаєвич, а з "Новин Прибужжя" (№42, 17 жовтня 2013 р.) довідався, що цьому панові висловлено особливу ...

Read More »

Ні труни, ні хрестів і не тризни

Ні труни, ні хрестів і не тризни не мали у цвітінні юності юнаки і дівчата, у порі зрілості мужчини і жінки, на схилі літ старенькі і на зорі – немовлята. Вони вмерли страшною смертю – голодною, коли поля колосилися дорідним ...

Read More »

Ціна справедливості: історична пам’ять про 1933-й…

Море свічок і вогняний шторм у темряві ночі. І кожна з них – це тисячі душ людських, заморених голодом, безжалісним радянським режимом. "Не забувайте про нас! – наче промовляють вони кричущим болем, – бо пам'ять про нас – це ваша ...

Read More »

Ваші мертві вибрали мене…. Джеймс Мейс – “патентований українець”

"Україна. Голодомор. Близько 10 мільйонів". Фраза, що стала уособленням жаху найбільшої трагедії українського народу. У ній переплелись і люта ненависть до всього українства, і невсипуща жадоба до життя звичайного українського селянина. Зацьковані і виснажені, зі спотвореними від голоду обличчями смерті, ...

Read More »

I знову покликала Іваньківська земля…

Чи можна любити і шанувати національну пам’ять, а точніше: чи можна її, національну пам’ять, сприймати як власну особисту пам’ять, зберігаючи її у своєму серці. Це риторичне запитання постійно стукає у нашу свідомість, з огляду на наш навколишній український інформаційний світ. ...

Read More »

За рідний край, за нарід свій, за волю України…

За рідний край, за нарід свій, за волю України полягли стрільці Української Галицької Армії. І їх могили є мало не в кожному місті чи селі Західної України. І хоча за радянської влади місця їх останнього спочинку сплюндрували, стерли з лиця ...

Read More »

Засумуй, трембіто, що галицька сила та від Збруча по Славуту трупом поле вкрила…

Це строфи з поезії співця стрілецької Голгофи Романа Купчинського. Той ще один крок до нашої незалежності зробили стрільці УГА, захищаючи молоду Західно-Українську Народну Республіку. А скільки їх полягло, скільки крові пролито… Ще й донині люди знаходять могили своїх рідних, котрі ...

Read More »