Home / Згадаємо, як це було / Минуло 25 років від дня трагічної загибелі Романа Семенюка

Минуло 25 років від дня трагічної загибелі Романа Семенюка

27 травня 2015 року минуло 25 років від дня трагічної загибелі під колесами автомобіля політв’язня з 28-річним стажем, організатора УГС, ТУМу, НРУ на Сокальщині, голови РО УРП, депутата районної ради першого демократичного скликання Романа Захаровича Семенюка.

Нагадаю коротко його тернистий нелегкий шлях життя і боротьби. Народився Р. Семенюк  1 грудня 1928 р. в с. Перв’ятичі Сокальського району. Під час навчання в Тартаківській середній школі організував молодіжний гурток ОУН. В 1948 р. був мобілізований в армію на розбудову Донбасу. За організацію втечі двадцятьох хлопців з шахти, засуджений на п’ять років таборів Воркутлагу.

По відбуттю ув’язнення, працював у Сокальській геологорозвідувальній партії і підтримував зв’язки з підпіллям ОУН. Через зраду свого родича, районного провідника ОУН Степана Семенюка, у 1951 році засуджений на 25 років таборів Дубровлагу. В мордовських таборах познайомився з політв’язнями ОУН-УПА Михайлом Сорокою, Володимиром Горбовим, командиром УПА ВО “Буг” Василем Левковичем, відомими політв’язнями-шістдесятниками В’ячеславом Чорноволом, Михайлом Горинем, Левком Лук’яненком, Василем Стусом, Миколою Руденком, Йосипом Терелею, Зиновієм Красівським…

У 1965 р., після втечі з концтабору ЖХ п/я 385/11, який знаходився у смт. Явас Мордовської АР, Р. Семенюку до 25-річного терміну ув’язнення додали ще три роки.

Третього лютого 1978 року, після звільнення з ув’язнення, і до смерті у 1990 році, працював слюсарем на Сокальському заводі хімволокна. 12 травня 1979 р. одружився з жителькою с. Поториця Марією Іванівною Баглай.

В 1970-1980-х роках продовжував боротьбу з радянським тоталітарним режимом, підтримував зв’язки з шістдесятниками і сімдесятниками. Він писав листи і заяви: на адресу Верховної Ради УРСР з вимогою надання українській мові державного статусу; до Президії Верховної Ради УРСР  проти заборони використовувати українську державну символіку  тризуб і синьо-жовтий прапор; до Генсека ЦК КПРС М. Горбачова  про легалізацію УГКЦ…

Роман Семенюк привозив зі Львова підпільну літературу “Самвидаву” і розповсюджував її на теренах Сокальщини. З початком національно-політичного відродження організував у селах району осередки УГС, ТУМу, НРУ, УРП, вів передвиборчу агітацію за кандидатів в депутати  від демократичного блоку. Я бачив, як він радів, як блищали його очі, коли ще в котромусь селі йому вдалося організувати демократичний осередок.

У 1988 році обраний головою РО УГС, а у 1990-му  головою РО УРП, створеної на базі РО УГС. З 1990 р.  депутат Сокальської районної ради.

Його любили і шанували відомі побратими  політв’язні, друзі. Р. Семенюку писали листи, запрошували в гості, зокрема Левко Лук’яненко, “остерігав і просив пошануватися, бо можуть знов вернути до Мартинова” (в тюрму) Василь Стус.

Йосип Тереля, тюремний побратим Романа Семенюка, який у 1987 р. відвідав його у с. Поториця, писав у 1991 р. в журналі “Хрест” (м. Буенос-Айрес): “Друг Роман пише надзвичайно цікаву книжку  літопис своїх 28 років неволі…” Про те, що Р. Семенюк написав і надрукував на друкарській машинці, ілюстровану фотографіями, книжку спогадів, мені розповідала у 1997 році його дружина Марія Баглай. На жаль, тоді, під час ознайомлення з архівом Р. Семенюка, я не побачив ні книги спогадів, ні листів, написаних до нього політв’язнями  вони безслідно зникли після відвідин його дружини двох студентів зі Сокаля  хлопця і дівчини, які сказали М. Баглай, що збирають матеріали для відкриття “музею В. Стуса” у Львові.

Про факт зникнення документальних матеріалів з архіву Р. Семенюка, я писав 31.05.1997 р. в газеті Сокальщина”. Я вважав тоді і тепер вважаю, що матеріали про життя незламного борця проти гнобителів, фотографії, листи відомих політв’язнів-шістдесятників, громадських і державних діячів до Р. Семенюка, повинні зберігатись у Сокальському краєзнавчому музеї, а не в приватній колекції.

Після смерті дружини Р. Семенюка, власником будинку став її племінник. Я попросив жителя Поториці, члена Проводу РО НРУ Василя Козиру, переглянути, що залишилося від архіву Р. Семенюка. Він передав мені на зберігання трудову книжку, військовий і профспілковий квитки, брудновики заяв, протестів, які Р. Семенюк писав до органів радянської влади, фотографію політв’язня З. Красівського з дарчим написом ”Романові, другові спільних переживань і стремлінь, на добрий спогад дарую. 26.08.1978 р. Моршин”, фотографію трьох осіб, очевидно, сімейну, з написом на звороті: ”Людині, яку я полюбив одразу і на все життя  Романові Семенюку від себе і від Раї. Микола Руденко, 19.01.1978 р.”, лист побратима-політв’язня Левка Лук’яненка, якого передаю до Сокальського краєзнавчого музею, а копію  в редакцію газети “Голос знад Бугу” для друку.

Богдан НЕЧАЙ.

с. Завишень.

 

Загрузка...

About Адміністрація порталу

x

Check Also

27 вересня народився найтаємничіший генерал УПА

27 вересня народився Микола Арсенич-Березовський (псевдо ...