Перша шахта на території села Сілець розпочала свою роботу більше половини століття тому. Здавалося, що в цьому поганого: стовідсоткова перспектива розвитку села, нові робочі місця, достойна заробітна плата для працівників… Що ж спостерігаємо сьогодні? Нині на території Сільця розташовано чотири шахти: "Лісова", "Зарічна", "Надія", "Візейська", а також Центральна збагачувальна фабрика (ЦЗФ).
Діяльність шахт та ЦЗФ зумовила складну екологічну ситуацію в селі та його округах. Просідання ґрунту, нищівні повені, погана якість води, ну і, звичайно, забруднене повітря, ось результат індустріалізації Сільця…
Отож, про те, як сьогодні село бореться з екологічними проблемами, що були зумовлені діяльністю вугледобувних підприємств, розповідає Ярослав ГОДІСЬ, Сілецький сільський голова.
-Ярославе Івановичу, які екологічні проблеми сьогодні актуальні для села, і яким чином їх вирішують?
-Питання екології турбують село вже досить тривалий час. Першою ластівкою стала проблема води на присілку Вільшина. Поблизу цього присілка розташований терикон ЦЗФ (авт. терикон ЦЗФ це місце, де акумулюються відходи, що отримують внаслідок збагачення вугілля). На сьогодні терикон ЦЗФ один із найбільших у Європі. Хімічний склад цього п’ятдесятиметрового насипу відходів вражає своєю різноманітністю: окисли кальцію, магнію, заліза, калію, титану, вуглецю, сірки, а також кольбат, марганець, хром та ртуть тут наявні майже всі найбільш небезпечні для життя та здоров’я людини хімічні елементи та сполуки.
Внаслідок близького розташування до терикону, вода у криницях на цьому присілку набула темнокоричневого забарвлення і стала абсолютно непридатною до споживання. Тоді адміністрація ЦЗФ організувала підвіз питної води на присілок. Проте на цьому проблема не вичерпалась. Тому невдовзі, з ініціативи Сілецької сільської ради, було розпочато будівництво водопроводу Солтиси-Вільшина, яке завершили та здали в експлуатацію у 2008ому, вже під час мого головування. Однак, ситуація з Вільшиною не стала винятком, на інших присілках вода набула лимонного кольору та специфічного запаху. Отож, наступним проектом, який нам вдалося реалізувати, з метою відвернення негативного впливу екології на здоров’я людей, став водопровід ЗаболотняБірок. Цього року плануємо ввести його в експлуатацію. Що ж до водопроводу ЗарудніГрубиПідрочинНасалі, то на сьогодні повністю підготовлена його проектнокошторисна документація, і вже розпочались будівельні роботи, які будуть завершені у 2010ому. В перспективі будівництво водопроводу ДженджерівкаПідберезина. Що ж до Копаней найщільніш заселеного присілка села, то тут, поряд з проведенням водопроводу, є необхідність будівництва каналізації.
– Як часто у селі проводять експертизу води, і які її останні результати?
– Сокальська санітарноепідеміологічна станція періодично забирає проби води. Останні результати ми отримали під час весняної повені. На той момент, висновок експертизи показав, що якість води перебуває на межі дозволених норм, а то й подекуди перевищує їх. Людям було рекомендовано кип’ятити воду перед споживанням.
Отож, низка екологічних проблем села прямо пов’язана як із вивозом вугілля нагора, його збагаченням, так і з заповненням порожнин вуглевидобутку водою, внаслідок чого відбувається просідання ґрунту, що призводить до затоплення значних територій під час повеней, поганої якості води, а також стає причиною початку процесів руйнування житлових будинків. Тож яким чином мешканці села можуть отримати компенсацію за перераховані негативні наслідки діяльності шахт?
Для отримання компенсації, зокрема, за ушкодження, руйнування житлових будинків та інших споруд, перш за все, потрібно зібрати необхідний пакет документів (заява про потребу отримання такої компенсації, довідка з ДП "Львіввугілля" про підробку території, на якій розташований житловий будинок чи споруда та ін.) і в позовному провадженні звернутися до суду про призначення такої компенсації. Адже призначення компенсації відбувається лише в судовому порядку.
– Як часто до Сілецької сільської ради надходять заяви про призначення такої компенсації?
– Процеси руйнації житлових будинків та інших споруд є доволі поширені на території села. Чимало усних звернень надходить до сільської ради. З письмовими заявами звертається меншість, і лише в поодиноких випадках люди доводять справу до суду і добиваються права на одержання компенсації.
Мабуть, ці проблеми не можна вирішити цілком на місцевому рівні. Необхідною умовою їх розв’язання є розроблення загальнодержавних програм щодо усунення негативних наслідків діяльності вуглевидобувних підприємств. Проте навіть і їх реалізація можлива лише за умови належного фінансування.
Мар’яна МАРКОВИЧ,
студентка 3-го курсу факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка.