Смог лінгвіциду завис над Україною. Страшною загрозою для української держави є прийняття зловісного, знавіснілого, знахабнілого і, головне, антиукраїнського закону "Про засади державної мовної політики", який готували язичники "какашниченки" ці неояничари. Якщо це закон, то прийнятий він був цинічно, з безліччю порушень регламенту, норм права і Конституції України, не кажучи вже про моральний аспект.
На мовному питанні спекулювавши, на свій копил "Мовну хартію" переклавши, з кремлівськими політтехнологами сваткувавши, ПР, комуну і тушок змобілізувавши, ОМОНи підлаштувавши, позлодійськи, чужими картками проголосувавши, навіть очей в сірка не позичавши, лишень руку окаянну "дирижора" піднявши, Конституцію України сплюндрувавши, українців і солов’їну мову десь мавши, їхню душу столочивши і потоптавши, поставили титульну націю перед вибором: бути українцям чи не бути?
Можна стерпіти голод, холод, грабунок, але коли цинічно плюють тобі в душу, замахуються на святая святих, такого терпіти не можна. А що ж робити, коли плюють в душу цілого українського народу, на святиню, дану небесами українську мову?.. Кожному свідомому українцеві зрозуміло: не мовчати, не терпіти. Це означає боротися за свої права на цій Богом даній землі. Політичні авантюристи, новоявлені моводери, яких доля України і доля її народу якнайменше хвилює, заклали “детонатор”. Залишилось чекати вибуху…
30 липня 2012 року на позачерговій сесії провладна більшість відкликати антиукраїнський закон не захотіла. Нарешті цей виплід Верховної Ради (Зради) був підписаний її головою. Надія на здоровий глузд Президента теж виявилась марною. Україну схопили за горло. Україна в небезпеці. Наше право на державу, свободу, рідну мову потоптано!
Підтримуючи рішення Львівської обласної, Сокальської районної і місцевої рад, а також "Звернення до українського народу" Секретаріату Національної спілки письменників України, Львівської ООН СПУ щодо не підписання і відкликання русифікованого мовного законопроекту, ми закликаємо широкі кола громадськості до публічного осуду й відсічі яничарській агресії. Захист рідного слова це кровний обов’язок кожного громадянина. Тому на часі самоорганізація суспільної думки.
Пропонуємо розпочати безстрокову акцію на підтримку рідної мови. Для цього організувати Пост захисту рідної мови біля пам’ятника Тарасові Шевченку в Сокалі, біля якого встановити тимчасову трибуну, національний прапор, "вільний мікрофон", біля якого кожен мав би можливість висловити своє ставлення до антиукраїнських провокацій, а також прочитати вірші Кобзаря, свої твори, заспівати українських патріотичних пісень.
Ми не хочемо безмовної України!
Ми не мріяли про державу, в якій будуть відсутні українські первні: мова, пісня, культура, національна ідея.
Сокальський мовний Майдан повинен стати на захист мови Тараса Шевченка, Івана Котляревського, Івана Франка, Лесі Українки, Максима Рильського, Євгена Маланюка, Олександра Довженка, Уласа Самчука, Богдана Лепкого, БогданаІгоря Антонича, Олега Ольжича, Олени Теліги, Василя Симоненка, Василя Стуса, Ліни Костенко, Дмитра Павличка, Володимира Івасюка, Ігоря та Ірини Калинців і всіх сущих українців у світі. Пам’ятаймо: якщо даємо ворогові можливість нищити українську мову, значить даємо згоду на смертний вирок державі і Україні!
Голова Сокальського районного літературномистецького об’єднання "Колос" Володимир ПОЛЯНЧУК; відповідальний секретар Сокальського районного літературномистецького об’єднання "Колос" Любов БЕНЕДИШИН; члени: Роман КРИКУН, Ганна КУЗЬМАК, •Марія ЧЕРНЯВСЬКА, Марія ЛОБАЙ, Любов РИБАК, Олександр КУЛЬБАЧНИЙ, Людмила РОМАНЮК, Наталія КЛИМЮК, Володимир СІРКО, Галина ХОРТАШКО, Галина ПРОЦЮК, •Світлана МЕЛЬНИЧУК, Оксана ВАСЬКІВ, Петро МАВКО.