«Ленин! Как много в зтом звуке для сердца русекого слилось…» Ще з шкільної парти ми пам’ятаємо ці поетичні рядки. Чи з таким же натхненням ми промов-ляєио їх тепер на п’ятому ропі перебудови? Чи так сердечно дякують діти за своє «щасливе дитинство»? Адже по всій Галичині, якщо не переносять, то зовсім знімають памятники вождю нашої тоталітарної держави.
Цими роздумами я й хотів поділитися з читачами газети. Почну з запитання. Так, хто ж все-таки був В. І. Ленін? Вождь і організатор чи узурпатор?.. Хіба не йому належать слова: «Никаких больше партий». «Кто не с нами — тот против нас»… А два слова, які служили вироком: «Именем революции!!». Так даруйте, будувалась справжня влада з привілеями для єдиної більшовицької партії. (про привілеї того часу вже іисала радянська преса). Більше того, царизму вже не було (хоч цар ще був інший), тому що революція в країні вже відбулася Це, як ми її називаємо, . югнева революція бур-хуазно-дсмократична. Що Ж тоді зробив Ленін у жовтні ?.. Твердо переконаний, це був звичайний груповий переворот. Ленін просто був не згідний з тими, демократичними перетвореннями, які робив тимчасовий уряд. Адже йшла підготовка до всенародних зборів і мав вибиратись парламент і президент. До речі, пропонувалась співпраця більшовицькій партії.
Чому ж Ленін вибрав оцей свій, шлях перевороту, скориставшись тим, що армія на той час складалася з нижчих верств населення? Але згодом, ніхто з тодішніх солдат не отримав обіцяного — землі, фабрик, зволів і не став «хозяином всей страны». Тоді як партія отримала все, аж до введених Леніним привілеїв. Не ображайтесь, товариші комуністи, хто буде читати ці рядки. Не старайтесь звинуватити мене в екстремізмі, як ви це робите з усіма демократичними силами. Я не ворог народу. Люблю свою Батьківщину, нашу Україну більше будь-кого з вас і не продамся ні «за ковбасу, ні за масло». Багато з чим партія й сама зараз офіційно погоджується, тільки старається звалити вину на окремих осіб — Сталіна, Брежнєва, Суслова та ін. А хто ж ці люди? Хіба ж нам хтось їх привіз у мішку з Вашингтона чи Парижа, як ви завезли Бабрака Кармаля в Кабул замість вами ж таки вбитого Аміна? Ні, шановні, всі вони діти нашої системи, вірні ленінці (як ви їх називали), породжені і виховані партією, тією партією, організатором якої був В. І. Лонін. Тому в моєму житті Ультшов назавжди залишиться як злочинець і узурпатор. Нехай нікого з вас не лякають ці слова. Просто за сім десятиліть ми звикли дивитися на Леніна, як на Бога, бо так нам твердила і переконувала нас партія Але ж і журнал «Иовнй мир» в очній із статей писав, шо настав час «зняти» Леніна з постаменту, не робити з нього ідола, бо він може бути об’єктом критики як будь-хто з нас.
А тепер ше невеличкий відступ до часів революції. Чи задумувався хто-небуль з вас, що було б, якби Ленін не вчинив уже згадуваного перевороту в жовтні? Відбулися б всенародні вибори, ми обрали б президента, парламент, у якому декілька місць мала б і партія Леніна. Адже ніхто тоді не заперечував багатопартійності, і, нарешті, ми би позбавили країну від громадянської війни, від тисяч жертв більшовизму і не знали б ми сьогодні слів «Именем революции». Не було б білогвардійців, Антанти, тому що за лютневу демократичну революцію були всі аж до вищих військовій чинів царської армії. Не воював би з нами світ, який боявся «комуністичної чуми», не розплодилося стільки б стукачів, які за 30 серебреників готові продати рідного брата. Не позблавили б ми країну стількох вчених, письменників. не мали б такої великої еміграції, а всі ці інтелектуали працювали б для нашої науки, для добробуту свого народу. І тоді така багата країна як наша, чиї багатства охоплюють, мабуть, всю таблицю Менделєєва, давно б виконала хрущовські наміри: «Догоним і перегоним Сполучені Штати Америки»…
А так маємо те, що маємо. І основним винуватцем всіх наших бід (аж до роз
валеної економіки) є компартія, яка збудувала суспільство, шо звикло бути ворогом самому собі, довела народ до самогеноциду, зробила нас беззахисними перед беззаконням. А все почалося з перевороту жовтневого, коли за вказівкою Леніна (прямою чи непрямою, немає значення) була розстріляна вся царська родина, аж до енного покоління, включаючи дітей і жінок. Тож скажи, шановний читачу, це геноцид чи, даруйте, звірство… Адже цар без влади вже не цар. а звичайна людина, і. якшо він мав особисті злочини по ред народом, то можна було судити народним судом. Тепер і сама партія рада на побудову демократичної і правової держави. Виходить, 73 роки ми жили у недемократичній і безправній державі! Але ж цю державу збудували ви, шановні комуністи, тобто, під вашим «чуйним керівництвом», адже ви були «направляючою і спрямовуючою силою». Протягом усіх років ви не виконували свою роль і функції як партія. Тому, що будь-яка партія повинна віддзеркалювати надії і прагнення свого народу, а не диктувати йому свою волю. Ви впродовж всієї нашої історії робили тільки друге.
Не подумайте, що я надто ВОРОЖО ставлюся до КПРС Я знаю багатьох комуністів, більшість з них — чесні і порядні люди. Сильніші духом і переконаннями кладуть партквитки і залишають партію, бо знають, шо змайдуть застосування своїм здібностям, своїй професії і будуть корисними своєму народу. Решта ж продовжує вірно служити тоталітарній системі, бо боїться втратити крісло, портфель і дармову (до печі, високу) зарплату Це якраз ті люди, про яких я згадував, що за тои-дцятку чи ковбасу латні продати всіх і вся. лиш бн найти власну вигоду. ТОМУ партапарат і сіє між людьми різного роду чутки, виливає бруд на демократично обрані Ради, створює мафії, утворює дефіцити.
Користуючись низькою політичною свідомістю і незнанням нашим народом своєї ІСТОРІЇ, сіють ворожнечу між ВІРУЮЧИМИ греко-католиками і православними. Але народ пробуджується від віковічної сплячки і говорить до вас словами Шевченка: «Схаменіться! Будьте люди..».
…Я звертаюсь ще раз до тебе читачу. Що заслужив В І Ленін, терновий вінок чи троянди? Поки ти думаєш — відповідаю – Не заслужив він ні одного, ні другого. І я цілком згідний з рішенням тих народних Рад, що знімають його з постаменту і віддають до МУЗЄЇВ на пам’ять нашадкам про нашу історію.
Йосип ШУКАТКО.
м. Сокаль.
Гонорар за публікацію прошу перерахувати у фонд побудови пам’ятника Т. Г. Шевченку.