У неділю, 20 жовтня, у Львові відбудеться міська церемонія прощання з трьома військовослужбовцями — Юрієм Скакуном, Адріаном Ліщинським та Володимиром Улашиним, які загинули, обороняючи Україну від російських окупантів. Міська влада просить львів’ян і гостей міста долучитися до вшанування пам’яті захисників та утриматися в цей час від розважальних заходів.
Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Приблизно о 11:30 на площі Ринок запланована загальноміська церемонія прощання. Після цього Адріана Ліщинського та Володимира Улашина поховають на Голосківському кладовищі, на полі 34-В, а Юрія Скакуна — на Янівському цвинтарі, на полі №66.
Володимир Улашин (02.10.1967 — 04.10.2024) був львів’янином. Навчався у середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №48 Львова, згодом закінчив Національний університет «Львівська політехніка» за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія». Проходив строкову військову службу. Працював у будівельній галузі на приватних підприємствах.
Рідні згадують Володимира як добру, щиру, чуйнішу та працьовиту людину з позитивним ставленням до життя і гарним почуттям гумору. Він дуже любив сім’ю, цінував людей і завжди був готовий допомогти. З дитинства захоплювався музикою: навчався грі на трубі в музичній школі, пізніше грав у симфонічному оркестрі університету. Брав участь у будівництві багатьох знакових об’єктів в Україні, цікавився автомобілями та любив майструвати.
У 2024 році Володимир став до лав захисників України. Служив на Донецькому напрямку у складі 5-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, де боронив територіальну цілісність і суверенітет держави. У нього залишилися дружина, дві доньки, мати та інші рідні.
Адріан Ліщинський (07.12.1980 — 28.09.2026) також був уродженцем Львова. Навчався у Львівській державній комунальній середній загальноосвітній школі №3, а згодом продовжив освіту в Римо-католицькій духовній семінарії у Варшаві. Працював вантажником на приватних підприємствах.
За словами близьких, Адріан був дуже добрим, щирим і спокійним, завжди готовим підтримати інших. Любив тварин, особливо собак, та цікавився українською музикою. У 2026 році став на захист України від російського вторгнення. Служив на Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Після його загибелі сиротами залишилися мати, сестра та родина.
Юрій Скакун (03.03.1972 — 13.10.2026) — львів’янин. Закінчив середню загальноосвітню школу №1 Львова, а потім здобув фах техніка-технолога у відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж інформаційних технологій Національного університету «Львівська політехніка» (колишній Львівський технічний коледж «Радіоапаратування»). Працював лаборантом з електротехніки у державному некомерційному товаристві «Львівський національний медичний університет імені Короля Данила».
Рідні розповідають, що Юрій був добрим, щирим, працьовитим і спокійним, умів радіти життю та дарувати людям гарний настрій. Цікавився медициною, займався спортом, зокрема дзюдо. У 2024 році він став до лав оборонців України. Служив на Південно-Слобожанському напрямку у складі 113-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України, де виконував завдання із захисту територіальної цілісності та суверенітету держави. Після його загибелі залишилися батько, брат, племінники та інші рідні.