У середу, 21 жовтня, у Львові відбудеться міська церемонія прощання з чотирма військовослужбовцями, які загинули, обороняючи Україну від російських окупантів. Львів попрощається з Назаром Шацкіх, Миколою Павлюстеєм, Євгеном Гловацьким та Ігорем Хоминим. Міська влада закликає мешканців та гостей міста долучитися до вшанування пам’яті полеглих та утриматися в цей час від розважальних заходів.
Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Орієнтовно о 11:40 на площі Ринок запланована загальноміська церемонія прощання. Назара Шацкіх та Миколу Павлюстея поховають на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна), Євгена Гловацького та Ігоря Хомина — на Голосківському кладовищі, на полі 34-В.
Назар Шацкіх (20.11.1984 — 29.11.2024) — львів’янин. Навчався у ліцеї №2 Львівської міської ради, згодом здобув вищу освіту у Львівському торговельно-економічному університеті за спеціальністю «Менеджмент та експертиза в митній справі». Після строкової служби працював менеджером у ТзОВ «Сільпо-Фуд». Рідні згадують його як товариську, життєрадісну людину з гострим почуттям гумору та щирою усмішкою. Захоплювався малюванням, особливо портретами людей та героїв кінофільмів.
З початком повномасштабного вторгнення Назар став до лав оборонців України. Він захищав територіальну цілісність і суверенітет держави на Донецькому напрямку у складі 1-ї Галицько-Волинської радіотехнічної бригади Повітряних сил Збройних Сил України. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, медаллю «За оборону України», медаллю «Хрест пошани» Міністерства оборони України та почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Комбатантський хрест». У Назара Шацкіх залишилися дружина, батьки, сестра, брат, племінник, тітка, друзі та родина.
Микола Павлюстей (14.05.1993 — 22.05.2026) — уродженець Львова. Закінчив середню школу №72, далі навчався у державному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище дизайну та будівництва». Після строкової служби працював охоронцем громадського порядку у відділі охорони ЛКП «Муніципальна варта», згодом — офісним службовцем відділу безпеки ТзОВ «Львівенергозбут».
За спогадами рідних, Микола був доброю, веселою та позитивною людиною, завжди готовою допомогти. Цікавився історією, любив документальні фільми, займався спортом, зокрема їздою на велосипеді та бігом. У 2026 році став на захист України від російського вторгнення. Служив у 80-й окремій десантно-штурмовій Галицькій бригаді Десантно-штурмових військ ЗСУ, воював на Донецькому та Північно-Слобожанському напрямках. У Миколи Павлюстея залишилися батько, тітка, брати, сестри, дядьки, друзі та родина.
Євгеній Гловацький (02.03.1974 — 15.10.2026) — львів’янин. Навчався у Львівській гімназії «Євшан» (колишня школа №79), далі продовжив освіту у закладі професійно-технічної освіти міста. Після строкової служби працював у будівельній сфері на приватних підприємствах. Рідні описують його як спокійну, доброзичливу та товариську людину, яка цінувала спілкування і добрі стосунки з оточенням. Любив готувати, відпочивати в лісі, рибалити та збирати гриби.
У 2025 році Євгеній приєднався до Збройних Сил України, служив у 27-му прикордонному загоні імені героїв Карпатської Січі Державної прикордонної служби України. У нього залишилися мати, брат, сестра, племінниця з сім’єю та інші рідні.
Ігор Хомин (27.10.1973 — 19.10.2026) — також зі Львова. Навчався у ліцеї №81 імені Петра Сагайдачного Львівської міської ради, потім продовжив освіту у професійно-технічному закладі. Після строкової служби працював водієм у ЛКП «Львівелектротранс». Рідні згадують його як веселу, добру, щиру та комунікабельну людину, яка любила компанію. Захоплювався майструванням і створював вироби з дерева.
З початком повномасштабної війни Ігор став на захист України. Служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила Сухопутних військ ЗСУ, обороняючи країну на Донецькому напрямку. Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни». В Ігоря Хомина залишилися батько, двоюрідні брати й сестри, племінники та родина.