Уже вкотре громада Сокальщини не залишилась осторонь проблем бійців, які на Сході захищають цілісність та суверенність країни. 16 грудня військовим в АТО відправлено теплі речі, засоби гігієни та продукти харчування. І навіть… буржуйку. Депутат міської ради Юрій Товарянський звернувся з такою пропозицією до міського голови Богдана Зарічного, який з радістю її підтримав.
– Коли на вулиці зима, й бійці змушені на Сході захищати нашу країну, ми не змогли залишитися осторонь, – каже директор КП «Сокальтеплокомуненерго» Володимир Кіпень, – вирішили хоч якось полегшити бійцям перебування в зоні АТО і спробували зробити пічку-буржуйку. В Інтернеті знайшли креслення, за яким виготовили з металобрухту таку піч. Підприємство не зазнало жодних витрат на її виготовлення.
Змайстрував буржуйку для вояків АТО електрогазозварник МКП «Сокальтеплокомуненерго» Василь Гарасимчук. Він зробив на ній напис «Сокаль» та вирізав тризуб, аби земляки бачили, що про них турбуються. Пан Василь розповів, що піч майстрував у вільний від роботи час. Робота йшла легко, мабуть, через те, що думав про бійців, які мерзнуть в бліндажах, і хотів, щоб ті мали де зігрітися від холоду та підігріти їжу.
Головна деталь буржуйки – це звичайний газовий балон, який служить основною конструкцією цього котла. Працює вона на дровах та вугіллі, пристосована для сушіння взуття, одягу та приготування їжі.
Працівники МКП «Сокальтеплокомуненерго» сподіваються, що ця буржуйка зігріє захисників України, вони зможуть зварити їсти, нагріти чаю та висушити одяг. Вони також передали своїм землякам в АТО бушлата.
Волонтери просять відгукнутися тих, у кого, можливо, на дачі, у селі чи у гаражах є порожні, непотрібні балони від скрапленого газу, листи металу чи щось подібне. Усе це потрібне для виготовлення «буржуйок», а лежить без діла. З цього можна змайструвати печі, які допоможуть військовим обігріти бліндаж.
В зону АТО буржуйку повезе Богдан Федун, який повертається туди після поранення. Хлопець розповів, що десятеро добровольців з карпатської «Січі», де він служить, поїдуть в Донецький аеропорт, візьмуть пристрій з собою.
Богдан Федун – керівник обласної громадської організації «Сокіл», член ВО «Свобода». Він з перших днів був на Майдані Гідності, а коли розпочалися бойові дії в зоні АТО, став волонтером. І разом з друзями довозив бійцям продукти та одяг, а у листопаді пішов добровольцем у роту карпатської «Січі», яка складається, в основному, з «соколят» та свободівців. Його рота несе контроль у селищі Піски – це передмістя Донецька, що убезпечує Карлівське водосховище та тили оборонців Донецького аеропорту. Богдан розповів, що 75% батальйону складають донецькі хлопці, більша половина з яких були на Майдані в свободівській сотні.
Богдан прослужив в АТО два тижні, та був поранений: став на розтяжку гранати. Два осколки потрапили йому в ногу. Лежав у лікарні два тижні. Тепер знову рветься до побратимів. Він підкреслив, що у добровольців є сильний бойовий дух та патріотизм, вони за короткий термін під час обстрілів, які там не затихають ні вдень, ні вночі, опанували військову справу, хоча більшість з них – це молодь, яка не мала ніякого досвіду у військовій справі. Разом з військовими вони протистояли сепаратистам та зупинили їх.
Богдан Федун – член виконкому Сокальської міської ради, радить хлопцям, які хочуть йти добровольцями, пройти декілька військових вишколів. Це буде дуже корисним. Та головне налаштувати себе морально, що ти йдеш захищати країну, тож маєш бути готовим на все. Українську армію підтримують волонтери, які практично на 7080 відсотків забезпечують її усім необхідним. І за це їм велике спасибі. Добре, що у нас є такі небайдужі люди.
– Зараз зима, і пічкибуржуйки для бійців АТО дуже потрібні, – говорить Богдан Федунь. – Вони допоможуть обігріти бліндажі та зігрітися бійцям після бою чи чергування на посту.
…Буржуйку завантажили в буса. В сумках та пакетах побачила чимало дитячих іграшок та солодощів. Помітивши моє здивування, волонтери – Богдан Глухольський та Андрій Пшик, пояснили, що громадська організація «Сокіл» та ВО «Свобода» вирішили до Дня святого Миколая зібрати солодощі та іграшки для дітей Донбасу. І люди відгукнулися та принесли, хто що міг. «У Донецьку тривають військові дії, під час яких багато дітей втратили батьків і залишилися без будинків. Серце крається, коли бачиш, як ті ходять по вулицях безпритульними… Чимало сімей переселилися з інших міст та сіл. Вони залишилися без речей, без іграшок, без даху над головою… Ми хочемо, щоб ці маленькі хлопчики та дівчатка відчули, що святий Миколай про них пам'ятає».
Андрій Пшик уже вдруге везе гостинці в АТО. Він зазначив, що зараз там дещо спокійніше, але ситуація залишається напруженою та небезпечною. Невідомо, де є ворог, і з якого боку можуть в тебе вистрілити. Бійцям, які щодень ризикують своїм життям, доводиться нелегко. Нині кожен, якщо хоче жити у незалежній українській державі, має підтримувати українську армію, яку зумисне розвалювали 23 роки. Зараз військовим потрібні теплі речі, камуфляжна форма, термобілизна, буржуйки, різні спецзасоби, біноклі, тепловізори. «Ці хлопці – молодці, роблять добру справу, єднають мешканців східної та західної України. Вони не тільки думають про бійців в АТО, але й про дітей, які залишилися у таких екстремальних умовах. І це добре. Хочуть показати, що є святий Миколай, який робить добро», – зазначив водій Валентин Бодітко. Пан Валентин розуміє, що їхати в АТО небезпечно, але не міг відмовити хлопцямволонтерам. Адже нині кожен українець, хто як може, має підтримувати українську армію, де служать рідні, знайомі, сусіди, колеги по роботі…
Кошти на бензин – 3500 гривень – офірували підприємці Руслан Кошулинський і Йосип Ситник, решту – 2800 гривень – громадське формування «Сокальська варта».
Богдан Федун та волонтери попрощалися з сокальцями та вирушили в зону АТО. По дорозі заїхали в Червоноград у грекокатолицьку церкву святого Йосафата, де забрали солодощі для дітей. Отець Михайло Нискогуз поблагословив хлопцівволонтерів і транспортний засіб, подарував їм прапор з образом Ісуса Христа та передав образочки для бійців. «Прошу Бога, щоб послав для нашого народу провідників, які би мали любов до небес і України, які би мали мудрість та мужність, бажання захищати свою свободу і поважати чужу. Найбільше нещастя і зло може принести в український дім не ворог, який може хіба що вбити нас, не друг, який може зрадити нас, а наша байдужість і брак єдності», – сказав отець Михайло.
Тож не будьмо байдужими, коли на cході України ллється кров, а діти стають сиротами… Якщо кожен з нас внесе свою лепту в добру справу, то люди, які на сході, в біді, не відчуватимуть себе залишеними напризволяще. А добро повертається сторицею.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.
