«Це моя країна. Я її захищаю і буду стояти до кінця», – говорить Мирон, військовослужбовець 2 Галицької бригади Національної гвардії України.
Нині він зі своїми побратимами захищає позиції на Покровському напрямку. У 2021 році Мирон вступив на строкову службу, а з початком повномасштабного вторгнення підписав контракт і залишився захищати рідну землю.
Гвардієць розповідає, що противник активно використовує як техніку, так і чисельну перевагу, постійно намагаючись прорвати українську оборону. В окремих випадках атаки тривали більше тижня поспіль – хвиля за хвилею окупанти йшли у так звані “м’ясні штурми”, виснажуючи наших військових.
Одного разу Мирон помітив у темряві п’ять ліхтариків, які рухалися в напрямку позицій. Гвардієць негайно повідомив командуванню та отримав підтвердження, що це ворожі сили. Після цього він отримав наказ відкрити вогонь.
«Я, напевно, розрядив десять магазинів, – пригадує Мирон. – Нападники відступили, а наш підрозділ повернувся до укриття, очікуючи артилерійську підтримку».
Мирон зізнається, що страху під час таких моментів він не відчуває. «Я знав, на що йду, і був готовий до всього. У таких ситуаціях багато адреналіну, все відбувається автоматично», – розповідає він.
За словами гвардійця, якісна підготовка є ключовим фактором успішного виконання завдань на передовій. Він та його побратими пройшли ретельне навчання, яке включало дії у складних умовах – від тренувань у темряві до носіння повного спорядження протягом кількох днів і виснажливих марш-кидків.
«На позиціях триматися допомагають витримка, фізична підготовка та віра в перемогу. Коли йдеш у бій, думаєш лише про одне – якнайшвидше дістатися позиції й уникнути ворожого вогню. Перед кожним боєм у мене є свій ритуал – молитва. Я молюся, щоб повернутися живим до рідних. Я тримаюся, бо знаю, що вдома чекають батьки, дружина і близькі люди», – ділиться Мирон.
Незважаючи на складність боїв, українські захисники впевнено тримають оборону. За словами гвардійця, запорукою успіху є злагодженість дій та ефективна координація між підрозділами.
«У нас чудово працює аеророзвідка, артилерія, міномети. Дуже допомагають FPV-дрони та “вампіри”. Але найважливіше – це злагоджена комунікація між підрозділами. Без неї ми не змогли б швидко реагувати на загрози та координувати свої дії».
Мирон запевняє, що готовий воювати стільки, скільки потрібно для перемоги України. Для нього це боротьба не лише за себе, а й за рідних, які чекають його вдома.