Історія незламності прикордонника Павла Піковця, який пережив полон завдяки обручці та хрестику
Заховав між бинтами, потрощеної під час бою руки, обручку і хрестик, щоб зберегти найцінніше. Їх, поранений, але незламний 48-ми річний прикордонник 7 прикордонного Карпатського загону Павло Піковець зумів пронести крізь усі жахи російського полону. Цінні речі, які 16 років тому пара обирала для найважливішої події у житті, тепер стали єдиними, що у них залишилось. Їхній дім у Маріуполі розбомбили окупанти.
Вінчальну обручку на поранену руку 48-річний Павло Піковець зміг надягти лише кілька місяців тому. Розповідає: “Саме вона і хрестик, подарований дружиною, врятували його у російському полоні”. Туди важкопоранений прикордонник потрапив після кількох місяців оборони Маріуполя.
“Так як у мене вся рука була обмотана бинтами, я заховав у руці – вскрив, положив туди хрестик і обручку і далі обмотав тими бинтами. Ця обручка дуже дорога для мене і я знав, що це вона поруч зі мною. Це зв’язок між мною та дружиною”, – розповідає прикордонник.
Із коханою Інною Павло познайомився ще у рідному Луганську. Разом займались спортом. Далі симпатія, одруження і народження доньки. І вимушений переїзд – коли росіяни окупували їхнє місто. В 2020-му обоє стали до лав прикордонників. Коли почалось повномасштабне вторгнення, навіть не встигли попрощатись. Інна з дочкою сіли на останній евакуаційний потяг з Маріуполя.
“Ми не думали, що ми побачимося аж так не скоро, я сподівалася, що я відвезу дитину і зможу повернутися в місто. З Оленівки він дав мені звістку. Написав смс, що оглянули лікарі, сказали, що потрібна термінова операція, щоб врятувати руку я забила на сполох, дзвонила в Червоний хрест, куди я тільки не дзвонила…”, – розповідає Інна.
Через потрощену руку Павло і потрапив у перший обмін – у червні 22-го. “На обмін нас возили три рази і постійно завозили у зворотному напрямку. Говорили, що Україна від вас відмовилась. У нас в автобусі були всі поранені без рук, без ніг, без очей”, – згадує Павло.
Позаду кілька складних операцій в Україні і за кордоном, реабілітація і повернення на службу. Щоб відновити ментальне здоров’я – Павло повернувся у спорт. “Потроху почав бігати, плюс фізичні навантаження на руку, на ноги і далі, далі так і продовжую дотепер”, – говорить Павло.
“Невідомо чи зможемо ми покращити його руку, але це просто неймовірна вдача, що він зараз тут зі мною”, – зізнається Інна.
Сьогодні – у день закоханих пара святкує річницю – 16 років шлюбу. У телефоні розглядають довоєнні щасливі сімейні фото і єдине – весільне. Сміються і ніби на мить переносяться у ті безтурботні часи. Зізнаються – після пережитого їхні стосунки лише зміцніли. І діляться секретом сімейного щастя❤️: “Цінувати один одного, поважати один одного і робити все разом, не упускаючи жодного моменту”.