Військовий капелан Йосип Голубко, начальник служби військового капеланства 7 прикордонного Карпатського загону, щодня підтримує українських прикордонників на службі та в найважчі моменти війни. Він поруч із військовими не лише під час молитви, а й тоді, коли особливо потрібні людська присутність, допомога та слово підтримки.
Йосип родом із Львівської області. Богословську освіту здобув у семінарії при Чернівецькому університеті. З 2004 року він є настоятелем храму Великомученика Димитрія на Львівщині. Уперше до українських захисників у район проведення бойових дій на Донеччині священник поїхав у серпні 2015 року, де проводив богослужіння та морально підтримував військовослужбовців.
У 2017 році Йосип Голубко розпочав служіння у 7 прикордонному Карпатському загоні як цивільний працівник, а у 2022 році став військовослужбовцем. Нині його щоденна робота — це спілкування з прикордонниками, виїзди на позиції, підтримка поранених, допомога родинам військових та близьким загиблих.
Капелан наголошує, що його служіння — це не лише про молитву, а й про конкретні дії. Він допомагає бійцям у побуті, може приготувати їжу, принести воду, підтримати під час важкого дня або просто вислухати. За його словами, саме в таких простих речах проявляється справжня суть капеланства.
«Військовий капелан має бути не тільки поряд, а він має бути ще й корисним. Може зварити їсти, принести води, допомогти під час чищення зброї» — Йосип Голубко
Разом із тим така праця має значний емоційний тягар. Капелан зізнається, що найважче, коли нещодавно спілкувався з військовослужбовцем, а згодом дізнається про його загибель і мусить підтримати його рідних. Тому й самому священнику час від часу потрібне відновлення, адже щоденне зіткнення з болем і втратами не може залишити байдужим.
Попри всі випробування, Йосип Голубко продовжує своє служіння. Він вірить, що після найважчих подій обов’язково настануть кращі часи, а наступні покоління не знатимуть, що таке війна. Капелана мотивує думка про майбутнє, у якому його онуки ніколи не почують звуку куль чи ракет.
Для Йосипа військове капеланство — це можливість бути поруч із побратимами у найскладніші хвилини, допомагати їм не втрачати надію та залишатися людьми навіть у реаліях повномасштабної війни.