У понеділок, 15 квітня, мешканці Львова вшанують пам’ять двох героїв — Віталія Сокура та Олега Дмитрика, які віддали свої життя, захищаючи Україну від збройної агресії росії.
Львівська міська рада закликає містян та гостей приєднатися до церемоній прощання та уникати гучних розваг у цей день скорботи.
Прощання з Віталієм Сокуром
О 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла відбудеться чин похорону Віталія Сокура. Орієнтовно о 11:30 на площі Ринок пройде міська церемонія прощання. Поховають захисника на Личаківському кладовищі.
Прощання з Олегом Дмитриком
Парастас за Олегом Дмитриком розпочнеться о 12:00 у Соборі Пресвятої Богородиці УГКЦ у селі Малехів. Героя поховають на місцевому кладовищі.
Хто вони — герої, яких проводжає Львів
Олег Дмитрик (19.11.1971 – 01.03.2025)
Народженець Львова, Олег Дмитрик здобув освіту у місцевій середній школі та професійно-технічному училищі №26 (нині — Львівське вище професійне училище інформаційно-комп’ютерних технологій). Після навчання проходив строкову службу у піхотних військах.
Працював автослюсарем, мав добру репутацію як відповідальний і досвідчений працівник. У вільний час захоплювався рибальством та автомобілями. Був доброю, спокійною людиною.
Після початку повномасштабної війни приєднався до 42-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Брав участь у бойових діях у Харківській і Донецькій областях.
Залишив по собі дружину та двох дітей.
Віталій Сокур (14.07.1978 – 09.04.2025)
Випускник львівської школи №48, Віталій проходив строкову службу у Білій Церкві, де отримав звання «головний сержант». Вищу освіту здобув у Закарпатському державному університеті за спеціальністю «Економіка та підприємництво».
Професійну кар’єру розпочав у компанії «Хом’як», де виріс від автомеханіка до керівника мережі СТО. Згодом працював у ТОВ «Аркан», а після 2019 року — займався розвитком сімейного логістичного бізнесу.
Віталія згадують як порядну, відповідальну та справедливу людину, що любила мотоциклетні подорожі. Був трудоголіком, що досягав результатів у кожній справі.
Із початком вторгнення добровільно приєднався до 63-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Брав участь у боях на Донеччині та визволенні Херсонської області. Нагороджений «Золотим хрестом» Головнокомандувача ЗСУ та іменною зброєю.
У Віталія залишилися дружина, двоє синів, мама та брат.