У п’ятницю, 13 листопада, у Львові відбудеться прощання з військовослужбовцями Іваном Главним, Любомиром Гідеєм та Олегом Чверенком, які загинули, захищаючи Україну від російських окупантів. Мешканців та гостей міста закликають долучитися до церемоній і утриматися в цей час від розважальних заходів.
Прощання з Любомиром Гідеєм розпочнеться о 9:30 у храмі Володимира і Ольги на вул. Симоненка, 5. Чин похорону воїнів стартує об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, після чого, орієнтовно об 11:30, на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія. Захисників поховають на полі почесних поховань №87 Личаківського кладовища (вул. Пасічна).
Іван Главний (20.01.2000 — 09.11.2026) народився у селі Сомівка Харківської області. Навчався у Сомівській філії комунального закладу «Зачепилівський ліцей» Зачепилівської селищної ради Берестинського району Харківської області, а також у професійно-технічному училищі №88 селища Магдалинівка Дніпропетровської області. Був учасником Операції Об’єднаних сил, а з початком повномасштабного вторгнення продовжив службу на Донецькому та Луганському напрямках у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» Сухопутних військ ЗСУ. Нагороджений відзнакою командувача військ оперативного командування «Схід». У Івана Главного залишилися мати, син, брат, сестра та родина.
Любомир Гідей (21.08.1977 — 26.03.2024) родом із села Шоломиничі Львівської області. Закінчив Шоломиницький заклад загальної середньої освіти І ступеня, здобув фах тракториста-машиніста широкого профілю у державному навчальному закладі «Погірцівське вище професійне училище», пізніше навчався у Рівненському вищому професійному училищі Департаменту поліції охорони. Проходив строкову військову службу, працював у будівельній галузі на приватних підприємствах. Після початку повномасштабної війни став на захист України та воював на Донецькому напрямку у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. У Любомира Гідея залишилися мати, дружина, донька, син, дві сестри, брат та інші рідні.
Олег Чверенко (07.04.1969 — 02.11.2026) народився у місті Борислав Львівської області. Навчався у Бориславському закладі загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів №1, а фах електрогазозварника здобув у закладі професійної освіти «Бориславський центр професійної освіти». Служив строкову військову службу, працював водієм у товаристві з обмеженою відповідальністю «НЕО-ТРАНС». Був учасником АТО, а згодом продовжив захищати Україну під час битви за Київ, на Південно-Слобожанському та Херсонському напрямках у складі 67-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ та 140-го окремого центру спеціального призначення Сил спеціальних операцій ЗСУ. Пізніше проходив службу у військовій частині А4001 та у Стрийському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
За свою службу Олег Чверенко відзначений низкою нагород: відзнакою голови Львівської обласної військової адміністрації — нагрудним знаком «Доброволець», медалями «За оборону рідної держави», «За гідність та патріотизм», «За відданість боротьбі», нагрудним знаком «Боєць/ветеран ДУК ПС 2014» та орденом «Лицарський хрест добровольця». У нього залишилися мати, дружина, сини, донька, сестра, побратими та родина.