Прикордонник Максим з позивним «Шепард» служить у прикордонній комендатурі швидкого реагування «Шквал» 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України. Його основне завдання нині — проводити військових до позицій, дбати про їхню безпеку в дорозі та діяти миттєво, коли рахунок іде на секунди.
Свою службу в ДПСУ Максим розпочав у 2021 році як строковик. Після початку повномасштабного вторгнення він залишився у відділі прикордонної служби, а згодом приєднався до підрозділу швидкого реагування «Шквал» 7 прикордонного Карпатського загону.
Перші бойові завдання Максим виконував у Серебрянському лісництві. За його словами, адаптація до нових умов і постійної напруги тривала близько півтора місяця. Спочатку він ніс службу безпосередньо на позиціях, а пізніше працював на логістичній точці: доставляв боєприпаси та інші необхідні речі, зустрічав поранених, яких вивозили з переднього краю, допомагав передавати їх далі по ланцюгу евакуації та за потреби надавав домедичну допомогу.
Поруч із досвідченими військовослужбовцями Максим поступово опановував нові навички, краще розумів специфіку служби та знаходив своє місце в підрозділі. Згодом він почав виконувати завдання провідника, зокрема й на Харківщині: супроводжує військових до позицій, часто долаючи значні відстані пішки, та щоразу перед виходом проводить інструктаж.
«Кожного разу обов’язково має бути інструктаж, щоб у критичній ситуації ніхто не розгубився і не накоїв помилок. Дивимося під ноги, слухаємо небо. Якщо щось чуєте, то кричіть, якщо я не чую» — Максим «Шепард»
Харківщина для Максима — особливий регіон, адже він родом звідти. Тому виконання бойових завдань на рідній землі для нього — це не просто черговий виїзд, а особиста мотивація та відповідальність перед своїм краєм.
Після завершення війни Максим мріє повернутися до мирного життя, оселитися в Харкові та створити власну сім’ю. Попри пережиті події, він намагається зберігати позитивний настрій і підтримувати побратимів. У вільні хвилини слухає музику, а справжній рок, на якому раніше грав на електрогітарі, залишається для нього улюбленим способом відпочинку й заспокоєння.
Максим не вважає себе героєм, але визнає, що його служба має значення. Він каже, що відчуває гордість за те, що служить, і розуміє важливість своєї роботи для спільної справи оборони країни. Для нього головне — не лише вистояти у складних обставинах, а й продовжувати виконувати завдання, крок за кроком.
Військовослужбовець переконаний: у небезпечних ситуаціях зволікати не можна — потрібно діяти, навіть якщо це маленький крок уперед. Тим, хто розмірковує над військовою службою, він радить приймати виважене рішення, усвідомлювати відповідальність і самостійно обирати свій шлях, адже обставини на війні не завжди можна змінити, але завжди можна обрати, як на них реагувати.