Хто знав, що на нашій землі трапиться таке лихо, хто міг сподіватися, що в серці Європи будуть гинути люди, захищаючи свою Батьківщину?
Сьогодні ідуть з життя найкращі, навіки перестають битися їхні молоді серця. Ми не маємо права забути бодай одне ім’я тих, хто віддав своє життя за нас, за наше майбутнє. Захищаючи рідну землю, виконуючи конституційний та патріотичний обов’язок, так загинув і наш Іван Вахула. Всі ми маємо бути гідними нашого Героя і висловлюємо велику вдячність батькам, що виховали справжнього патріота України.
Довідка: Іван Васильович Вахула (народився 15 січня 1967 року — помер 28 серпня 2014 року) — молодший сержант Збройних сил України.
Був людиною, що вірила, прислуговував у місцевій церкві, у селі Старий Яр, що на Яворівщині. Як кажуть сусіди, мав «золоті руки» і всім допомагав. Подружжю Бог дітей не дав, дружина здавна подалася на заробітки до Італії, звідки її роками не вдається чути. До війни їздив на заробітки, довгий час був на Майдані під час Революції гідності.
На фронт пішов добровольцем, у військкоматі до 10 разів відмовляли за віком. З 24 травня 2014 року — старший сержант, командир відділення 24-ї окремої Залізної механізованої бригади.
Загинув у боях за Георгіївку.
Без Івана залишились мама, старший брат та дві сестри.
Похований у селі Старий Яр 3 вересня 2014 року.
Указом Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).