Після понад трьох років очікувань тіло полеглого захисника Василя Габчака повернули до його рідного села Станиля, щоб воїн знайшов вічний спочинок на батьківській землі.
Василь Васильович Габчак (07.01.1973 – 04.09.2023) загинув у бою 4 вересня 2023 року поблизу села Роботине на Запоріжжі. Його ім’я, разом з іменами тисяч інших полеглих захисників, внесене золотими літерами до Книги Пам’яті України.
Катафалк із тілом воїна зустрічали на Перехресті Героїв. Там відбулася спільна молитва, яку провели троє священників Української греко-католицької церкви та Православної церкви України. Після цього траурний кортеж вирушив до Трускавця, де на Алеї Слави також провели чин прощання та коротку молитву.
Далі траурна колона попрямувала до Станилі. Прощання з полеглим воїном у селі триватиме два дні: парастас заплановано на 18:30, а похорон – на 12:00 наступного дня.
Василь Габчак народився у Станилі, навчався у Трускавецькій СЗШ №2, згодом здобув технічну освіту. Працював водієм у Трускавецькому центрі зайнятості, а пізніше – водієм таксі. У спогадах близьких він постає людиною, яка завжди була готова допомогти, підтримати та підбадьорити тих, хто цього потребував.
Особливе місце в житті Василя займала сім’я. Дружина Ірина та донька Наталія були для нього опорою та натхненням. Рідні зазначають, що він мріяв би тримати на руках і пестити онука, однак війна забрала в нього цю можливість.
З початком повномасштабного вторгнення Росії Василь добровільно вступив до лав Національної гвардії України. З 17 березня 2022 року він служив у 2-й роті 2-го батальйону 14-ї бригади «Червона калина». Півтора року на фронті, за словами побратимів, лише загартували його характер.
У підрозділі Василя знали як «Дядю Васю». Побратими згадують його як людину, яка вміла підтримати словом, розрадити жартом, допомогти вийти з розпачу чи депресії та показати сенс життя власним прикладом.
Після бою біля Роботиного рідним спершу повідомили, що військовий зник безвісти. Для сім’ї це стало початком тривалих пошуків, надій та судових процедур, у результаті яких Василя Габчака офіційно визнали загиблим. Найбільшим проханням родини було мати можливість поховати чоловіка, батька, брата та шваґра, щоб знати місце його спочинку і зняти тягар невідомості.
Воїна-захисника Василя Габчака згадують як людину, яка без вагань стала на захист рідних і Батьківщини. Його життєвий шлях називають прикладом для майбутніх поколінь – як жити, любити та боротися за вищі цінності.
Священнослужителі та громада моляться за упокій душі полеглого воїна та просять у Бога розради для його рідних. Вічна пам’ять Василеві Габчаку та всім захисникам, які віддали життя за вільну Україну.